Команді волонтерського табору довелося знайти нову родину
для собаки після мобілізації до ЗСУ учасника таборової команди, котрий її
«вдочерив».
Як цуценя стало «волонтеркою»
Сам факт залученості до волонтерських проєктів вже свідчить
про людину, що вона принаймні небайдужа. Учасникам таборової команди ГО «Будуємо Україну Разом» (БУР),
які протягом травня 2024 року працювали у Кам’яномостівській сільській
територіальній громаді (СТГ) на Миколаївщині, довелося проявити себе у цьому
додатково ще й після завершення табору.
Так трапилося, що координатор будівельних робіт Сергій
Лебедев по дорозі з табору замість домівки опинився у військовій частині. А
колегам із команди довелося терміново шукати нові добрі руки для його собаки з
кличкою Ковбаса. Тваринку він взяв до себе восени 2023 року під час БУР-табору
у Глухівській СТГ на Вінниччині.
Історію Ковбаси та її друга Туза я коротко розповідав у репортажі про один із заїздів травневого БУР-табору у Кам'яномостівській СТГ. Нагадую. На
Вінниччині до волонтерів, як це часто буває на таборах, прибилося цуценя. У
нього була пошкоджена задня лапа. Тваринці організували лікування. А після
табору Сергій забрав її додому у Київ. І брав із собою на всі подальші
БУР-табори, бо не мав, з ким залишити у столиці. У БУР-табори дозволяється
брати домашніх улюбленців. Адже зрозуміло, що якщо волонтер чи учасник команди
не має, з ким залишити тварин, долучитись до табору не зможе при всьому
бажанні. Але той, хто узяв із собою тварину, повністю за неї відповідає. Щодо решти
учасників діють правила: не чіпати чужих тварин попри їхнє бажання і не
годувати без дозволу «батьків».
Ім’я собаки Ковбаса пов'язане з БУР-табором на Вінниччині.
Після його офіційного завершення волонтери роз'їхалися. А у громаді ще певний
час залишалася частина таборової команди. Зокрема, майстри на чолі з Сергієм.
Під час табору майстри керують волонтерами на об’єктах та навчають азам
будівельних робіт тих, хто не має відповідних досвіду та навичок. А по
завершенні табору наводять на будмайданчиках остаточний лад. Так було і на
Вінниччині. Між собою майстри жартували, що коли закінчаться продукти, з голоду
не помруть, бо ковбаса в них вже є. Під ковбасою мали на увазі цуценя. Так за
ним і закріпилась кличка Ковбаса.
Собачі родини
На Миколаївщині у травні у Ковбаси з'явився «бойфренд». До
табору прибився місцевий песик, якого волонтери та учасники таборової команди
назвали Тузом. Зменшено-пестливе – також Тузиком. Але повне ім’я саме Туз. З
Ковбасою в нього склалися спочатку дружні, а потім і, якщо можна так
висловитись, «романтичні» стосунки.
Свідками прояву цих стосунків між собаками принаймні один
раз стали волонтери і кемп-лідерки табору. Процес відбувся у них на очах під
час ранкової руханки, з якої у БУР-таборах починається кожен день. Для
волонтерів діє закон, який адмінка табору у Кам'яномостівській СТГ Тата
Симкович зі Львова називає «правилом берізок». Сенс у тому, що у таборі,
більшість учасників якого повнолітні, молоді та неодружені, за взаємною згодою
можуть як відбуватись короткі романи, так і зав'язуватись серйозні стосунки з
перспективою шлюбу, і в чуже особисте життя ніхто не втручається. Але є сувора
умова: не можна займатись коханням у загальному просторі, де сплять інші.
Звісно, хтось з волонтерів пожартував, що Ковбаса з Тузом це правило порушили.
Однак кемпині віджартувалися у відповідь, що це ж не загальний простір.
Після того, як Туз налагодив своє особисте життя з Ковбасою,
однак, виникла потреба терміново знайти для нього добрі руки. Власники подвір'я
по сусідству з простором, де жили волонтери, звинуватили песика, що він ніби
придушив кількох їхніх курчат. І погрожували отруїти, якщо волонтери його
терміново кудись не приберуть. На щастя, «батько» для Тузика знайшовся в Києві.
Табірна команда організувала песику візит до ветеринара, який оплатила одна з
волонтерок, і проїзд до столиці. А по завершенні табору потреба у нових добрих
руках і трансфері виникла вже для Ковбаси.
Мобілізація на трасі
Коли закінчився БУР-табір у Кам'яномостівській СТГ, Сергій
мав пригнати до Львова мікроавтобус, що належить організації, і привезти
інструмент, обладнання та учасниць таборової команди, яким було треба до міста
Лева. Так робиться після кожного табору. Але з 18 травня, саме під час, поки
волонтери оздоблювали на Миколаївщині дитяче укриття та молодіжний простір, в
Україні набула чинності нова редакція закону про мобілізацію. Згідно з нею, усі
військовозобов'язані чоловіки з 18 до 60 років повинні завжди мати при собі
військово-обліковий документ, а до 16 липня їм було слід оновити дані
військового обліку. Сергій виїжджав на табір, коли діяла ще стара редакція
закону, і військовий квиток залишив удома. А на трасі волонтерський «бусик»
було зупинено на пості поліції з мобільним патрулем ТЦК і СП.
– Мені сказали, що я винуватий, оскільки не маю
військово-облікового документу, і необхідно оновити дані. Тому маю
прослідкувати з ними до найближчого ТЦК, до речі, не за місцем проживання. Я
просив дати трохи часу, щоб довезти дівчат до Львова та владнати справи. Але
мені в усьому цьому відмовили. Довелося залишити дівчат та Ковбасу в бусику
перед воротами ТЦК.
Сам Сергій за ті ворота вийшов лише, коли разом з іншими
мобілізованими слідував до військової частини.
Він вже прийняв присягу і пройшов базову військову
підготовку призовника. Тепер очікує на розподіл і навіть не знає ще, одразу
поїде до місця служби чи на подальше навчання військовій спеціальності.
Дівчата на наступний день після того, як Сергія зняли з
траси поліцейські та працівники ТЦК, знайшли водія, і той довіз їх до Львова. А
відповідальність за Ковбасу прийняла на себе адмінка табору Тата Симкович.
Нова родина для Ковбаси
Спочатку Тата узяла собаку до себе додому. Однак швидко
зрозуміла, що цей варіант лише тимчасовий. У неї два коти, які одразу почали
демонструвати, що такого поповнення в родині не схвалюють. До того ж виявилося,
що собака вагітна.
– Простіше за все було би віддати Ковбасу до притулку для
тварин, але я навіть думати не хотіла про це, – розповідає Тата. – Вона вже
встигла наковтатись лиха ще цуценям. А потім Сергій оточив її такими любов'ю та
турботою… Ну як після цього було сплавляти її до притулку, прирікаючи на стрес,
та ще й вагітну?
На щастя, нова домівка для Ковбаси знайшлася. Прийняти
собаку погодився міський голова містечка на Миколаївщині, де раніше відбувся
один з БУР-таборів.
Спочатку виникла проблема з доставкою Ковбаси зі Львова на
південь. Ветеринарний паспорт собаки залишився в Сергія. А без нього перевозити
тварин поїздом в Україні не можна. Тому Таті довелося шукати варіанти доїзду на
авто. Але Сергій переслав їй документи Ковбаси. Завдяки цьому вона змогла
відвезти собаку до місця призначення поїздами з пересадкою у столиці і передати
новій родині. Зараз з Ковбасою все добре. Вона народила декількох цуценят, яких
вдалося прилаштувати у добрі руки.
Історія Ковбаси свідчить, що на третьому році
повномасштабної війни українці зберігають небайдужість не лише для людей, а
також до тварин. Це проявляється і в окопах на фронті, і у тилу. І опікуються
долею тих «братів менших», чиї хазяїіни пішли захищати країну.
До речі, бажаючі волонтерити з БУР можуть залишити заявку за посиланням. Зараз триває набір, зокрема, на БУР-табори, заплановані на серпень і вересень.
Текст: Руслан Царьов
Фото: волонтеры і учасники табірних команд БУР
(Ковбаса – чорна, Туз – біло-чорний)
