Акції на
підтримку України відбуваються в Берліні регулярно, і в міру можливості ми їх
висвітлювали і будемо висвітлювати. Якісь репортажі потрапляють на сайт і
YouTube-канал, якась інформація публікується в наших соціальних мережах.
Слідкуйте за всіма нашими публікаціями.
11 вересня біля
Бранденбурзьких воріт відбулася чергова демонстрація на підтримку України.
Основні вимоги незмінні: Україна повинна й надалі отримувати важке озброєння
від своїх партнерів, щоб звільнити від російських окупантів захоплені
території, Захід повинен припинити торгувати з Росією, підтримуючи її
економіку, а також необхідно визнати путінську Росію терористичною державою. І,
звісно ж, вкотре було озвучено вимогу негайно звільнити з російського полону
захисників "Азовсталі". При цьому прозвучали дві дуже емоційні,
особисті історії про українських воїнів, які захищали Маріуполь.
І про путіна
згадали, і про російський військовий корабель теж (дивитись ось тут).
На демонстрації
я, як завжди, спілкувався з людьми. І спочатку мій знайомий німець, який дуже
багато робить для підтримки України, запитав, чому так мало українців прийшло на
акцію в цей суботній день. Як на мене слово "мало" не зовсім підходить, мінімум дві сотні учасників, думаю, точно було. Через деякий час майже слово в слово це питання
повторила й одна з українських активісток. Якщо зараз у Берліні майже 100 000
українців, то де вони, чому не тут? І це в той час, коли росія робить усе
можливе для того, щоб у ЄС народ масово виходив на протестні демонстрації і
вимагав від своїх урядів іти на поступки путінському режиму.
З цього приводу
можна дуже довго розмірковувати, але я не хочу перетворювати цю публікацію на
аналітичну. Подумайте самі, чому так відбувається. А заодно над цим можуть
подумати й організатори акцій, і наше посольство, і самі українці, які давно
живуть у Берліні або опинилися тут з волі трагічних подій.
Якщо коротко, то,
звісно, не всі члени громади перебувають у відомих групах у фейсбуці, і далеко не
всі з них бачать оголошення про демонстрації. Та й їхнє висвітлення у ЗМІ та
соціальних мережах залишає бажати кращого. Багатьом біженцям зараз взагалі не
до цього, їм би облаштуватися на новому місці та вирішити свої побутові
питання. Ті, хто багато демонстрацій відвідував раніше, трохи від них
втомилися, і це зрозуміло. Та й відомо, що частка людей з активною життєвою
позицією завжди відносно мала.
Зараз у Берліні
з'явилася нова хвиля організаторів українських акцій. Вони молоді, активні,
креативні та готові накопичувати досвід. Якщо їм вдасться покращити зв'язок із
якомога більшою кількістю представників громади, якщо вони усвідомлюють
важливість роботи з усіма ЗМІ, які готові їм допомагати, все буде ще краще.
Дуже важливо розуміти, що проведення якісної акції – це дуже добре, але
потрібно, щоб її висвітлення потім побачила якомога більша аудиторія. Кількох
фотографій у фейсбуці та відео свого оператора тут явно недостатньо, потрібен
постійний масований інформаційний удар. І тоді наступного разу можна буде
розраховувати на збільшення кількості учасників.
Можу сказати, що
тільки відео з цієї демонстрації від berlin-visua.com на момент підготовки цієї
статті подивилося понад 2500 осіб. І цифра ця постійно зростає (вже 3000). Можна вважати,
що саме стільки людей також побувало біля Бранденбурзьких воріт і також
вимагало негайного повернення наших героїв із полону. Але і я не завжди можу
відстежити всі демонстрації, хотілося б бачити запрошення на них у редакційній
пошті, як я бачу їх у безлічі від німецьких та іноземних організаторів різних
акцій, від представників російської опозиції. Не думаю, що це складно і займає
багато часу.
Звичайно,
хочеться, щоб на всі проукраїнські демонстрації приходило так багато людей, як
приходять у дні національних свят. Але головне, не потрібно думати, що якщо на
якусь акцію прийшло не так багато людей, як хотілося б, то ці українці, які
залишилися вдома, налаштовані якось непатріотично. Це точно не так.
Текст/фото/відео:
Ігор Магрілов
