Декілька
місяців тому з публікацій в харківських ЗМІ стало відомо, що на території
Жихарського лісу заплановано видобувати пісок, тобто біля 14 гектарів хвойних
дерев поступляться пісковому кар’єру, де хочуть видобувати цю корисну
копалину. Принаймні такі повідомлення про заплановану діяльність оприлюднили в
пресі підприємці – ТОВ «Геосенд». Днями харківське ГО «Зелений
Фронт» заявило про наявність суттєвих
зауважень до проекту видобутку піску, які унеможливлюють його реалізацію. Щоб
з’ясувати обставини, ми звернулися до одного з активістів-екологів,
координаторів цієї організації – Олега Перегона. Виявилося, що сайт організації
«Зелений Фронт» з невідомих причин не працює, і еклогам потрібна підтримка,
отже, цей документ буде оприлюднено на нашій платформі (див. нижче).
Питаємо
у Олега Перегона:
– Як
ліс опинився всередині такого великого сучасного мегаполісу, яким є Харків?
– В різні
роки межі міста Харкова розросталися, місто поглинало сусідні населені пункти.
У 1960-х роках селище міського типу Жихор, яке колись навіть було волосним
центром, перетворилося на мікрорайон міста Харкова, втім, навколишні ліси
залишалися заміськими. Але у 2010-х роках межі міста знов пересунулися, і ці
ліси, які повною мірою є справжніми та насиченими представниками флори та
фауни, опинилися вже в межах міста. Тут слід додати, що це – лісонасадження, їх
було штучно створено 80-40 років тому (дерева висаджувалися в різні роки, тому
є ділянки більш старого та більш молодого лісу), втім, за проміжок часу між
висадженням та сьогоденням, поміж основною культурою – сосною там з’явилися
інші дерева та чагарники, оселилися різноманітні тварини, тобто природа
перетворила цю територію на с правді живу та цікаву і для туристів, і для
відпочивальників, і для любителів природи.
–
Нечасто в межах сучасних міст зустрінеш природоохоронні території. Чи справді
ці ліси мають природоохоронний статус?
– Так, в 2019 році Україна на виконання Бернської конвенції, яку підписала та ратифікувала ще у 1996 році, об’явила ділянку, на якій знаходяться Жихорські ліси, частиною Смарагдової мережі Європи. Тобто частиною тих земель, які підлягають охороні для відновлення природи усього нашого континенту. Тут важливо додати, що кожна країна Європи самостійно виявляє та призначає такі території, сама бере на себе обов’язки з їх охорони. Тобто не хтось прийшов ззовні та сказав: ось цей ліс треба охороняти. А сама наша держава залучила своїх фахівців та знайшла землі, які треба захищати заради збереження довкілля усього континенту, і добровільно назвала їх та взяла на себе відповідальність за їх охорону перед усіма країнами-членами Конвенції. І ділянка «Нижня частина долини ріки Уди», до якої відносяться Жихарські ліси, саме так стала природоохоронною територією. Фахівці виявили надзвичайну важливість цих земель, зокрема, задля збереження декількох видів мігруючих птахів.
– Але
ж це ліси в межах міста, там постійно перебувають тисячі людей…
–
Так, колись в світі панувала концепція охорони виключно «перлин» біорозмаїття.
Тобто вчені знаходили територію, де багато видів тварин та рослин, що
потребують охорони, умовно кажучи, огороджували її парканом і починали
охороняти. Це виявилося зовсім не ефективним, а інколи навіть шкідливим для
природи, оскільки ані тварини, ані, тим більше, рослини не розуміють кордонів
між природоохоронними та звичайними територіями, кордонів між державами тощо.
Отже, птахи, яких з усієї сили намагалися охороняти на території заповідника,
починали відлітати у теплі краї, і ставали легкою здобиччю мисливців на кордоні
природоохоронної території. Або потрапляли на сільгоспугіддя, де їх труїли
місцеві фермери. Або в зони техногенного завантаження, де вони масово гинули
під колесами автівок чи на дротах електромереж. Таким чином було сформульовано
концепцію екологічної мережі, тобто безперервного ланцюга з природоохоронних
територій, який поєднував би спеціальними коридорами усі наявні заповідники та
національні парки Європи, щоб створити для тварин та рослин шляхи міграції з
країни в країну, з території в територію, даючи їм шанс на виживання. При
створенні таких мереж враховується багато факторів, не тільки наявність на цій
території місць, скажімо, гніздування даного виду, але й місць харчування,
прольоту під час міграції, відпочинку, навіть линяння, адже якщо хоча б однієї
з необхідних для життя тварини територій не буде в наявності — вона неминуче
загине. Ми, українці, можемо пишатися тим, що ця концепція набула визнання в
світі багато в чому завдяки Міжнародній конференції міністрів-екологів Європи
Київ-2003, яка відбувалася в столиці нашої держави, а мені випала висока честь
бути учасником цього заходу від громадськості. Згодом з’явилася концепція
Смарагдової мережі, яка сьогодні будується по всій Європі, і, звісно, на
території України.
–
Тобто, Жихорські ліси є частиною природоохоронної мережі усієї Європи?
– Саме так. За приблизно 900 метрів від них знаходиться ще один елемент, тепер вже національної екомережі, – так званий Удянський регіональний екокоридор, що є визнаним науковцями шляхом міграції десятків тисяч особин декількох десятків видів перелітних птахів, які через цей екокоридор летять восени в теплі країни, а навесні – в зворотному напрямку. Тобто обидва ці елементи – як перехрестя доріг для автомобіліста, дають змогу тваринам обрати для себе необхідний шлях, вижити, якщо, скажімо, на одному з їхніх звичних шляхів щось трапиться, наприклад, виникне пожежа, або будуть вестися бойові дії, станеться якесь природне чи техногенне лихо. Взагалі, шляхи міграції, наприклад, тих самих перелітних птахів, це не рейки потяга, повз які він не проїде, це – середньостатистичний маршрут, від якого тварина може відхилятися в разі зміни погодних умов, якихось обставин, багато з птахів можуть залишитися на кілька годин або навіть діб на відпочинок у разі важного перельоту тощо. Тому для них необхідні не тільки основні екокоридори, але й деякі допоміжні території. Отже, Смарагдова мережа – це важливий елемент збереження природи, а, як відомо, людина без природи вижити не може, тобто, це елемент збереження і людини як такої в цім світі.
–
Зараз іде війна, і пісок, мабуть, є дуже необхідним для відбудови Харкова. То,
може, інтереси природи почекають?
–
Можна ще посперечатися, де ворог наніс більших збитків – у сфері будівництва чи
у сфері довкілля. Адже ворогом спалені десятки лісів, заміновані та знищені
сільгоспугіддя, природоохоронні території через бойові дії зазнали великих
втрат. Вчені кажуть, що через бойові дії можуть зникнути або вже зникли
декілька видів тварин та рослин, які зростали або проживали виключно на
місцинах, де велися найзапекліші бої або вчинялися терористичні акти проти
України, на кшталт підриву Каховської ГЕС. Отже, задля зниження негативних
наслідків війни нам слід не тільки відбудовувати мікрорайони, але й
відновлювати ліси, луки, степи тощо, тобто природні ландшафти. Тисячі гектарів
земель отруєні хімікатами внаслідок вибухів снарядів та бомб, отже, нам треба
робити надзусилля для відновлення ґрунтів. І берегти кожен ліс, який зберігся,
кожен природний об’єкт, який не зазнав руйнівної сили війни. З іншого боку,
Харкову пощастило з тим, що будівельний пісок у його мешканців буквально
знаходиться під ногами. Родовища піску є і самому місті, і в багатьох
передмістях Харкова. На відстані 3-4 кілометрів від Жихорських лісів вже діють
два родовища будівельного піску, якщо поставити собі таку мету, можна знайти ще
чимало ділянок для видобутку цієї корисної копалини поза межами
природоохоронних об’єктів, поза межами міста, там, де збитки для довкілля від
такої діяльності будуть мінімальними. Це не єдине родовище.
–
Чому для вашої громадської природоохоронної організації боротьба з цим проектом
так важлива?
– Ця спроба видобутку піску на Жихарі (до речі, в літературі є два написи, Жихор та Жихар, отже мені важко сказати, який з варіантів є правильним) вже не перша. Вперше екологи Харківщини зіткнулися з цією проблемою ще у 2000-х роках, коли декілька банд почали незаконно видобувати пісок просто в лісах, найбільш варварським способом. А місцевим мешканцям, які намагалися протистояти цьому, вони загрожували фізичною розправою, тобто вбивством. Десь у 2008 році нам, харківським активістам-екологам вдалося все ж таки зупинити цю безглузду діяльність, хоча без бійки між місцевими мешканцями та бандитами не обійшлося. Але великий розголос в ЗМІ та наша принципова позиція зіграли важливу роль, видобуток піску припинився. Але у 2010-х роках нові банди прийшли на це місце. Цього разу бандити діяли дуже зухвало: щоб не їздити порожняком за піском, вони почали подвійно незаконну гру, в місто везли пісок, а в ліси – сміття з міста, таким чином здійснюючи два екологічних злочини замість одного. Ми почали боротися з цим злом разом з мешканцями Жихора, і знов розголос та присутність журналістів врятували ситуацію: під час одного зі стихійних мітингів проти кар’єрів хтось з власників цього нелегального бізнесу направив на людей пістолет та мав наміри стріляти, але, побачивши телекамери кількох каналів, передумав та втік. Десь за рік-півтора протистояння ми знов мали перемогу, і приблизно з 2014 року видобуток піску бандами в Жихорських лісах припинився. Отже, ця територія є місцем, куди ми вже вклали свої сили, свої нерви та свої душі, втратити цей ліс остаточно – це зрадити своїм принципам та тим з наших активістів, які вже не з нами – загинули на Майдані, на цій страшній війні, або просто пішли з життя.
– Чи є шанс врятувати цей ліс?
– Так, за українським законодавством кожен подібний проект має пройти процедуру Оцінки впливу на довкілля (ОВД), тільки після неї підприємство отримує дозвіл від Мінекології на початок діяльності. Зараз відбувається громадське обговорення Звіту з ОВД, який фірма, що планує видобувати пісок, замовила деяким фахівцям. Я проаналізував цей Звіт разом з колегами, і ми дійшли висновку, що цей документ має чисельні порушення законодавства і Мінекології мусить відхилити його. Нижче буде надруковано цей документ, отже, всі, кому цікаво, можуть з ним ознайомитися. Видобуток піску в Жихорських лісах є прямим порушенням цілої низки законів та інших нормативів як України, так і міжнародних. Отже, якщо Міністерство не виконає свій обов’язок та не відхилить проект, ми, нажаль, матимемо міжнародний скандал, тому, я впевнений, до цього не дійде. І справедливість переможе: багатостраждальні Жихорські ліси залишаться у спокої. Дякую сайту BERLIN-VISUAL.com за оприлюднення наших Зауважень, адже цей документ може стати в нагоді усім, хто бореться за порятунок цих або інших подібних природоохоронних територій. Адже немає природи України чи природи Німеччини, ми живемо на одній планеті з однією природою, і жодні кордони не здатні захистити нас від екологічних негараздів, які людство само собі створює.
Міністерству захисту
довкілля та природних ресурсів України,
Департаменту екологічної
оцінки та контролю,
відділу оцінки впливу на
довкілля
03035, м. Київ, вул.
Митрополита Василя Липківського, 35,
OVD@mepr.gov.ua,
тел./факс +38 (044) 206-31-40, +38 (044) 206-31-50, +38 (044) 206-31-13
контактній особі – Грицак
Олені Анатоліївні,
начальнику відділу
Перегона Олега
Олексійовича,
Координатора ГО «Зелений
Фронт»,
E-mail: Peregon.Oleg@gmail.com
ЗАУВАЖЕННЯ
до «Звіту з ОВД» № 20233710441
«Видобування
корисної копалини у вигляді піску на ділянці Жихарська-1 м. Харкова
(Основ’янського району), Харківської області після отримання відповідного
спеціального дозволу на користування надрами для розробки Ділянки Жихарська-1.
Проведення суцільної рубки лісу в процесі розробки Ділянки Жихарська-1»,
оприлюдненого
14 липня 2023 року
1. На ст. 15-16
Звіту констатується, що ділянка, на якій пропонується вести господарчу
діяльність з видобутку корисних копалин (піску) знаходиться у межах об’єкту
Смарагдової мережі «Нижня частина долини річки Уди» («Lower part of Uda river
valley» UA0000295). До вказаного об’єкту Смарагдової мережі включено усі
компоненти ділянки Жихарська-1, вся її територія, зокрема: місце запланованого
кар’єру з видобутку корисних копалин, місце пробиття запланованих доріг, місце
виконання інших робіт з видобутку піску та обслуговування кар’єру. Тобто робоча
зона кар’єру, а також відведена територія планованої діяльності. Таким чином,
оскільки ця територія вже має природоохоронний статус, демонстроване авторами
Звіту відношення до збереження біорозмаїття є неприпустимим та незаконним.
Автори Звіту
відверто брешуть, що на території запланованої ними діяльності немає
природоохоронних об’єктів, а також об’єктів, які зарезервовано для подальшого
заповідання. Разом з тим, вони припускаються теорії, що Смарагдова мережа не є
природоохоронним об’єктом. Також ігнорується наявність на відстані 900 метрів Удянського
регіонального екокоридору загальною площею в 500 гектарів і довжиною у 100
кілометрів, рішення про його створення було прийняте Харківською обласною Радою
у 2008 році. Як зазначено у науковій праці: «Регіональна екомережа Харківщини –
особливості структурної організації та напрямки оптимізації» — Т.В.Догадіна,
О.В.Безроднова, Вісник Харківського національного університету імені
В.Н.Каразіна. Серія: біологія, 2014 р. Харків.: «Важливим завданням Удянського РЕК
є збереження безперервності ландшафтів у природному стані, проте на території
м. Харків він підпадає під потужний антропогенний вплив. На цій ділянці РЕК у
стані, близькому до природного, збереглися переважно гігромезофільні трав'яні
угруповання в зоні відчуження Харківського залізничного вузла й
автотранспортних шляхів. Вивчення рослинних угруповань на цій території
харківськими ботаніками здійснювалось ще з кінця XIX століття, а дослідження
останніх років виявили, що тут збереглося досить велике флористичне
різноманіття, а до складу раритетної частини флори входять представники
червонокнижних видів та видів, рідкісних для Харківської області».
Ще більш детальний
аналіз рослинного світу Удянського екокоридору зроблено у роботі «Екологічна
оцінка стійкості локальних популяцій рідкісних та зникаючих видів заплавних
місцезростань у долині р. Уди на території м. Харків методом фітоіндикації»,
Ю.Г. Гамуля, О.А. Чаюк, — БІОЛОГІЯ ТА ВАЛЕОЛОГІЯ. Збірник наукових праць
Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди,
2015, Вип. 1, Харків, де, зокрема, вказано: «Проте, незважаючи на значний
антропогенний тиск, у долині р. Уди на території міста все ще збереглися
унікальні залишки природної рослинності. Численні відомості про раритетну
складову флори міста Харків та його околиць можна знайти в публікаціях відомих
дослідників, а також серед гербарних матеріалів, що зберігаються в гербаріях
Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (CWU) і в
Національному гербарії України в Києві (KW). Перші відомості про рідкісні види
рослин міста Харкова та області, у тому числі й долини р. Уди, з’явилися ще в
середині XIX століття й належать дослідникам В. М. Черняєву та П. М. Наливайко.
Зроблені наприкінці XIX – на початку XX століть нариси окремих територій та
типів рослинності також включають флористичні списки та переліки рослин, які
зростали на території міста Харків та його околиць. Серед досліджень, у яких
можна знайти відомості про рідкісні види, варто відзначити праці К. С.
Горницького, К. А. Угринського та В. І. Талієва. Проведені протягом останніх
10-20 років дослідження долини р. Уди виявили, що, незважаючи на привабливість
долинних комплексів для господарської та рекреаційної діяльності та високий
ступінь їх антропогенної трансформації, тут ще й досі збереглися рештки
природної рослинності, характерної для регіону, які мають у складі флори значну
кількість раритетних видів. Саме до таких території належать невеликі за площею
ділянки в долині р. Уди. Ця територія відома харківським ботанікам ще з кінця
ХІХ століття, проте вона й досі не втратила свого флористичного розмаїття й
раритетного значення. Згідно останніх досліджень до найцінніших популяцій, що
зростають на цій території, належать популяції червонокнижних видів та видів,
рідкісних для Харківської області, а саме: Botrychium lunaria (L.) Sw., Caltha
palustris L., Dactylorhiza incarnata (L.) Soo, Parnasia palustris L., Dianthus stenocalyx
Juz., Dipsacus sylvestris Huds., Centaurium erythraea Rafn, C. pulchellum (
Sw.) Druce, Euphrasia pectinata Ten., Filipendula ulmaria (L.) Maxim., Geum
rivale L., Inula helenium L., Iris pseudacorus L., Dactylorhiza incarnata (L.)
Soo, Epipactis palustris (L.) Crantz, Iris pseudacorus L., Nardus stricta L.,
Nuphar lutea (L.) Smith., Orchis coriophora L., O. palustris Jacq., Sanguisorba
officinalis L., Sieglingia decumbens (L.) Bernh., Valeriana officinalis L.,
Ophioglossum vulgatum L., Parnassia palustris L.»
Таким чином, ми
бачимо, що Удянський екокоридор має природоохоронне значення не тільки як місце
зростання рідкісних рослин та перебування рідкісних тварин, але й як
безперервний зв’язок між окремими природоохоронними територіями, по якому, як
по шляху, тварини та опосередковано рослини можуть мігрувати з однієї
природоохоронної зони до іншої, тобто з Удянського екокоридору на цю ділянку
Смарагдової мережі. Також викликають сумніви висновки дослідників, найнятих для
підготовки Звіту, щодо відсутності у вивчених ділянках міграції перелітних
птахів, оскільки Удянський екокоридор, розташований поруч, є відомим шляхом
масового перельоту таких птахів, а відстань у 900 метрів для міграційних
польотів є непомітною, такі висновки заперечують раніше виконані дослідження
цілої низки відомих вчених.
Автори Звіту не
взяли до уваги розташування об’єкту запланованої діяльності на території Смарагдової
мережі, не врахували необхідність збереження його території для міграції тварин
та збереження рослин, адже видобуток корисних копалин передбачає знищення лісу
та верхніх шарів ґрунту, що унеможливлює використання цієї природоохоронної
території як тваринами, так і рослинами.
2. Окремо
розглянемо хибну теорію авторів Звіту про те, що території Смарагдової мережі,
зокрема, ця, не закріплені у чинному законодавстві. Закон України «Про
природно-заповідний фонд України» у ст. 7 чітко зазначає: «Землі природно-заповідного фонду
України, а також землі територій та об’єктів, що мають особливу екологічну,
наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього
Закону об’єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного
фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На
землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або
історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка
негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та
історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за
цільовим призначенням».
29.10.1996 року
Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і
природних середовищ існування в Європі, взявши на себе обов’язки, зокрема п.
2-3 ст. 4: «2. Договірні Сторони у своїй політиці планування забудови і розвитку
територій враховують потреби охорони природних територій, що охороняються
згідно із попереднім пунктом, для того щоб уникнути будь-якої деградації таких
територій або у міру можливості звести її до мінімуму.
3. Договірні
Сторони зобов'язуються приділяти особливу увагу охороні територій, що мають
значення для мігруючих видів, зазначених у додатках II і III, і що належним
чином розташовані по відношенню до міграційних шляхів, таких територій, як
місця зимівлі, скупчення, годівлі, виведення потомства чи линяння».
А міжнародні договори та конвенції в Україні є нормами прямої дії!
Ст. 26 «Порядку розроблення,
оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації»,
затвердженого Постановою КМУ від 1 вересня 2021 р. № 926 дає вичерпний перелік
існуючих в державі сьогодні природоохоронних територій: «Природоохоронні території та
об’єкти - території та об’єкти природно-заповідного фонду, їх функціональні та
охоронні зони, території, зарезервовані з метою наступного їх заповідання,
об’єкти екомережі, території Смарагдової мережі, водно-болотні угіддя
міжнародного значення, біосферні резервати програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”,
об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;»
А Державна
стратегія управління лісами до 2035 року (нагадаю, ділянка розташована у лісі,
який належить до сфери відання Бабаївського лісництва ДП «Жовтневий лісгосп»),
вимагає: «Збереження біорізноманіття в лісах повинне забезпечуватися через мережу
створених об’єктів природно-заповідного фонду, виділених пралісів,
квазіпралісів та природних лісів, об’єктів Смарагдової мережі, особливо цінних
для збереження ділянок, та шляхом врахування специфічних вимог щодо охорони
конкретних видів та оселищ як (і особливо) в межах наведених об’єктів, так і
поза їх межами. Мережа об’єктів природно-заповідного фонду та природоохоронних
територій повинна включати рідкісні оселища, місця проживання або зростання
рідкісних видів рослин і тварин, місця концентрації тварин, сполучні території
та інші лісові ділянки, що мають значну для біорізноманіття в лісах роль».
В грудні 2019 року
Україна офіційно додала до своєї Смарагдової мережі декілька територій,
зокрема, таку «UA0000295 Lower part of Uda river valley 13381,0» (Додаток до
Бернської конвенції «Updated list of officially adopted Emerald sites (December
2019)»), тим самим взявши на себе обов’язки перед всім світом охороняти ці
13381 га. Україна доповіла країнам-членам Конвенції, що на цій території
проживає 11 видів рідкісних птахів та 2 види інших тварин, що потребують
охорони (https://rm.coe.int/updated-list-of-officially-adopted-emerald-sites-december-2019-/168098ef51).
Необхідність
охорони Смарагдової мережі та в цілому виконання вимог Бернської конвенції
Україна визнала, підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС, ціла низка директив якої
стосується саме Смарагдової мережі (зокрема, Додаток ХХХ до Угоди). Подальше
зближення з Євросоюзом вимагає від України ще більш сумлінного виконання
європейських природоохоронних директив, як, зокрема, стосуються напрямку
збереження об’єктів Смарагдової мережі.
3. Окремо
розглянемо хибну теорію авторів Звіту про те, що територія, де планується
діяльність, не є природоохоронною, тому що це «не вказано на кадастрових
мапах». Згідно статті 59 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»,
«Первинний
облік кадастрових відомостей щодо територій та об’єктів природно-заповідного
фонду здійснюється адміністраціями природних заповідників, біосферних
заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків,
ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного
значення, а також підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких
перебувають інші території та об’єкти природно-заповідного фонду, за їх рахунок».
Отже, оскільки екокоридори не є заповідниками, природними або біосферними, не є
національними парками або РЛП чи ботсадами, дендропарками тощо, тобто не мають
адміністрацій чи статусу юридичних осіб, а їх охорона здійснюється без
вилучення у господарюючих суб’єктів, завдання про внесення відомостей про
існування цих природоохоронних територій покладене законом на тих, хто відає
цією територією, тобто на господарюючого суб’єкта. Отже, ця робота мала бути
виконана саме заявником, та ще й за його кошт (або лісгоспом). Відсутність
відомостей у Кадастрі про існування об’єкту Смарагдової мережі на місці запланованої
діяльності — це провина саме господарюючого суб’єкту, який веде на цій ділянці
свою діяльність (ДП Жовтневий лісгосп), або того, хто провів
геолого-розвідувальні роботи та організував екологічні дослідження з підготовки
даного Звіту, за що обидва мають бути покарані в межах діючого законодавства.
4. На стор. 18
наведена карта-схема шляхів міграції птахів та стверджується, що, буцімто,
через ділянку запланованої діяльності ці шляхи не проходять. Підкреслю, що на
карту-схему нанесені основні та найбільш поширені шляхи міграції, але це не
означає, що всі мігруючи птахи летять саме і виключно по намальованих лініях.
Смарагдова мережа створювалася саме для забезпечення міграції тварин, зокрема,
птахів, тобто, мігруючі види МОЖУТЬ скористатися цим шляхом, в них є така
можливість, якщо інший шлях (на відстані 900 метрів!) буде по тим або іншим
причинам недоступним, наприклад, там будуть йти бойові дії, виникне пожежа або
станеться якесь інше природне чи техногенне лихо, яке завадить пересування великої
кількості птахів. Річка Уди є одним з природних об’єктів на шляху міграції
десятків видів птахів, отже, територія її басейну є цінною для збереження цих
видів, а не для видобутку піску, що є несумісним видом діяльності з
природоохоронними завданнями території.
5. У тексті Звіту
вказано, що на території майбутньої ділянки вже існують «покинуті кар’єри».
Однак немає жодної інформації про кількість, стан та причини виникнення цих
кар’єрів. Однак, з публікацій ЗМІ нам відомо, що на тому місці був нелегальний
видобуток піску, організований декількома харківськими бандами. Це був
подвійний нелегальний бізнес, бандити видобували пісок та продавали його
городянам та будівельникам, а натомість за гроші вивозили та скидали у кар’єри
сміття. Автори Звіту, і , відповідно, проекту не надають ніяких оцінок стану
місць цих злочинів, вже нанесеної шкоди довкіллю та заходів по виправленню
ситуації, складається враження, що вони взагалі не обстежували цю місцевість.
Посилання на ЗМІ: https://photo.unian.net/photo/223279-gruzovik-kraz-vyvozit-pesok-iz-nezakonno-raskopannogo-karera,
https://photo.unian.net/photo/223111-uchastniki-akcii-protesta,
https://www.sq.com.ua/rus/news/obschestvo/22.07.2010/aktivisty_
zelenogo_dvizheniya_priostanovili_nezakonnuyu_dobychu_peska_
v_pos_zhihar,
https://www.sq.com.ua/ukr/news/suspilstvo/17.08.2009/zhiteli_pos_
zhihar_vystupili_s_akciej_protesta_po_povodu_razrabotki_peschanyh_
karerov_pod,
https://glavnoe.in.ua/news/n60537,
багато інших. З видобутком піску окрім екологічних волонтерських організацій
активно боролися місцеві мешканці, які доводили, що робота кар’єрів заважає
нормальному життю через постійні пилові бурі, пожежі, постійний рух техніки та
зниження рівня ґрунтових вод (значна частина місцевих мешканців використовує
колодязну воду, також за допомогою колодязів та свердловин відбувається
зрошення городів та садів). Неодноразово відбувалися бійки між місцевими
мешканцями та представниками банд видобувачів незаконного піску. Жодного
аналізу цим подіям також ми не бачимо в розділах Звіту з ОВД, навіть в тому,
який стосується соціальних питань.
6. На сторінці 26
Звіту планується знімати ґрунтово-рослинний шар та переміщувати його у відвал
вантажівками. Вказано, що цей шар являє собою «40 тис м3» породи. Разом з тим,
в характеристиках ділянки (стор. 10 Звіту) вказано, що ґрунти, наявні на ній, є
чорноземами солонцеватими та чорноземами залишково-солонцеватими. Отже, на
поверхні є родючий шар ґрунту. Тобто таке поводження з ним є прямим порушенням п.
3 ст. 168 Земельного кодексу України, а саме: «При здійсненні діяльності,
пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та
землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання
поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий
(рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності
та інших якостей». Незрозуміло, де планують брати поверхневий шар
ґрунту після такого недбалого поводження автори проекту для рекультивації
ділянки після завершення діяльності, чи вони не збираються насправді проводити
ніякої рекультивації?! І, хоча в деяких інших розділах Звіту вказано, що
родючий шар ґрунту планується якось зберігати, місце для буртів поверхневого
шару не передбачено, технологія збереження не запропонована, а єдиний план дій
у тексті Звіту — «у відвал вантажівками».
7. Сторінка 28 Звіту передбачає створення
нагорних канав протяжністю 950 метрів, також вказано обсяг ґрунту, який
планується вийняти у процесі створення цих канав — 237 м3, однак не вказано ані
ширина, ані глибина ані спосіб укріплення стінок канав. Кожна така канава може
стати смертельною пасткою для тварин, які мешкають у навколишньому лісі, або
навіть людей, зокрема, дітей. Оскільки пісчаний ґрунт є схильним до сповзання,
осипання, зсуву, людина, яка випадково потрапила у таку канаву, може опинитися
в смертельній пастці. Таким чином, ми не можемо оцінити ступінь ризику для
тварин та людей від створення подібних канав та переконатися в ефективності та
надійності заходів з убезпечення випадкових перехожих або тварин від
потрапляння у ці канави та засипання піском через спроби вибратися. Така
інформація є явно недостатньою, а додане формулювання «уточняється за
результатами робочого проекту» залишає дуже багато безвідповідальності для
господарюючого суб’єкта. Такий підхід є неприйнятним для небезпечної
діяльності, тим більше, якщо вона здійснюється в межах міста, де проживає майже
1,5 мільйонів людей є багато дітей, які відпочивають у лісах як у рекреаційних
зонах.
8. Стор. 29. «Для
освітлення території будуть використовуватися ЛЕД-прожектори на сонячних
батареях». Ліс Жихора, в якому розташовано ділянку Жихарська-1, є місцем
постійного перебування багатьох людей, зокрема, дітей. Саме через ліс ведуть
доріжки найкоротшого доступу місцевих мешканців до зупинки транспорту,
магазинів, шкіл, медичних закладів, власних городів тощо. Також у лісі постійно
виконують свою роботу працівники Жовтневого лісгоспу. Поруч розташовано міський
крематорій, де щоденно перебуває велика кількість харків’ян, а колумбарій при
ньому є місцем відвідання померлих родинами. Попередні випадки
несанкціонованого незаконного видобутку піску призводили до травмування, а
інколи й загибелі городян через потрапляння у кар’єри або елементи
інфраструктури кар’єрів (дренажні канави, пробні ділянки видобутку тощо). Для
забезпечення безпеки людей замало вказати, що буде встановлене освітлення.
Потрібно надати схему безпечного та надійного освітлення ділянки, яка
гарантуватиме безпеку людей, які користуватимуться лісовими доріжками в
вечірній та нічний час, схему розташування елементів освітлення на різних
напрямках руху перехожих тощо.
9. На сторінці 31
Звіту вказано, що при виконанні робіт буде заборонено вирубання рослин з
Червоної книги України, дерев з гніздами рідкісних птахів, старих дуплястих
дерев та насінників. Однак яким чином при умові залишення цих дерев планується
розробка кар’єру? Ніде не передбачено перенесення цих дерев з ділянки видобутку
піску на інші ділянки або якісь інші способи збереження цих дерев. Таким чином
ми констатуємо голослівні, нічим не підтверджені ствердження, спрямовані на
окозамилювання та відвертий обман контролюючих органів та громадськості.
10. На тій самій
сторінці вказана вимога збереження підрості, насінників, дерев цінних порід
тощо при виконанні робіт. Це очевидно неможливо ані на ділянці кар’єрного
видобутку піску, ані на ділянці намиву піску земснарядом, тобто знову ми бачимо
зухвалу спробу просунення відверто неправдивої інформації. В подальше описаних
заходах вказане «пересадження» якихось рідкісних рослин, однак ані в розрахунку
кількості працівників, ані у запланованих роботах не передбачено залучення
працівників для пересадження дерев або чагарників, техніки для цих завдань, не
наведені способи такої роботи.
11. Багато
сторінок Звіту присвячено забрудненню атмосферного повітря. Автори Звіту
врахували навіть випаровування палива при переливанні в ємність, кількість
бензину, яку використають бензопили при знищенні дерев лісу тощо. Але повністю
забули, що вся їхня діяльність призведе до масштабної вітрової ерозії на
місцевості, і головним чинником забруднень обов’язково буде пил, пилові фракції
різного ґатунку, різного ступеню дисперсності. Місто Харків, в межах якого
планується ця діяльність, і так, судячи зі звітів санітарно-епідеміологічних
органів за різні роки, потерпає від підвищеного рівня пилу у атмосферному
повітрі. Частково це пояснюється наявністю піскових ґрунтів як в самому місті,
так і навколо нього. Частково — нераціональним веденням господарства як в самому
місті, так і в передмістях. В наведених розрахунках не враховується факт вже
існуючого забруднення міста Харкова пилом, не вивчається питання наявності у
повітрі пила різної дисперсності, не аналізуються складові запилення повітря та
додатковий ефект від появи чергового джерела забруднення пилом, такого як
пісковий кар’єр. Наявний поруч Харківський крематорій також робить помітні
забруднення повітря, зокрема, сажею, однак кумулятивний ефект від спільної дії
обох підприємств-забруднювачів не досліджено. Збільшення вітрової ерозії
внаслідок вирубування дерев відбуватиметься не тільки на ділянці, де
запланована діяльність, адже вітер почне роздувати піскові ділянки на сусідніх
територіях, а сусідні з вирубленими дерева теж скоро випадуть. Цьому також не
надано жодної оцінки. Таким чином, більшість забруднень через діяльність
кар’єрів не проаналізована та не наведена. При розрахунках санітарної зони не
враховані забруднення, які вже є в наявності через природні особливості
місцевості та діяльність інших підприємств. А враховані лише «середні
показники» загальної фракції пилу. Але всім відомо, що при швидких поривах
вітру інтенсивність вітрової ерозії стрімко зростає, а якщо цей вітер дує в бік
житлових масивів, життя в них стає нестерпним, а забруднення перевищує ГДК в
багато разів. Таким чином, цей розділ треба вважати неякісним та недостатньо
опрацьованим.
12. Неодноразово у
тексті Звіту вказано, що роботи матимуть сезонний характер, видобуток сухих
пісків планується проводити 260 діб на рік, обводнених — 190 діб на рік, однак
ділянка, на якій планується проводити діяльність, з усіх боків оточена хвойним
лісом. В жаркі літні дні ступінь пожежної безпеки таких лісонасаджень
підвищується до 5 класу. Щорічно керівництво Харківської області видає заборону
на відвідання хвойних лісів в такий період, таким чином або керівництво
підприємства планує порушувати цю заборону, або розрахунок часу зроблено з
похибкою. Якщо заборону на відвідання хвойних лісонасаджень буде порушено,
виникнення пожеж є неминучим, адже саме знаходження людини (і, тим більше,
неспеціалізованої техніки) є фактором ризику загоряння лісів.
13. У зв’язку з
сусідством ділянки з хвойними лісами, автори Звіту не передбачили жодних вимог
з пожежної безпеки, обов’язкових для подібних ситуацій, а саме: обладнання
техніки вогнегасниками, системами іскрогасіння (більше того, планується доступ
на ділянку випадкової техніки невідомих замовників, технічний стан якої та
наявність на ній первинних засобів пожежогасіння, іскрогасників та інших
обов’язкових у таких ситуаціях елементів авторам проекту Звіту невідомі). Не
передбачена наявність пожежних або пристосованих для пожежогасіння машин на
цілодобовому чергуванні, обладнання мережі мінералізованих полос для
унеможливлення поширення вогню на хвойні лісонасадження тощо. У разі виникнення
лісової пожежі співробітники підприємства залишаться пасивними спостерігачами
за наслідками своєї нерозумної діяльності, безпомічними заручниками вогню.
Будь-яка деревина є потенційно горючою речовиною, але хвойна деревина, якою
планується на певних етапах розробки проекту «вирівнювати місцевість»
займається навіть не від вогню, а від сконденсованого сонячного проміння або
від найменшої іскри. А хвойна підстилка може почати горіти навіть від контакту
з тліючою речовиною. Як будуть гасити невідворотно запрограмовані цією
діяльністю пожежі співробітники підприємства — ніхто не подумав. Поруч з місцем
запланованого видобутку піску немає жодної пожежної частини, час під’їзду
вогнеборців з підрозділів міста перевищує 20 хвилин, що створює ризик значного
розповсюдження полум’я до їхнього прибуття.
14. Стор. 178.
Територіальна альтернатива 2. Автори, незважаючи на вимоги законодавства, не
наводять жодної територіальної альтернативи, натомість, пишуть, що альтернатив
немає, бо ніде немає запасів піску, окрім вказаної ділянки. Це — або помилка,
або неправда, оскільки харківська область має величезні поклади будівельних
пісків, є вони й на території міста Харкова, в місті Харкові та Харківській
області вже існують діючі кар’єри з видобутку піску, на мапі перспективних
родовищ існує з радянських часів багато варіантів такого видобутку, причому
поза межами природоохоронних територій. Відсутність територіальних альтернатив,
передбачених законодавством, свідчить про низький рівень підготовки Звіту,
відсутність бажання замовників документації виконати існуючі природоохоронні
вимоги.
15. Автори «Звіту»
повністю проігнорували той факт, що територія запланованої діяльності
розташована на об’єкті Смарагдової мережі. Не розроблено жодного заходу для
захисту мігруючих видів, адже ми знаємо, що Харківська область є територією,
через яку йде масова міграція таких птахів як: журавлі, лелеки, чаплі, лебеді,
серед яких є рідкісні та зникаючі види, охороняти які Україна зобов’язалася,
зокрема, підписавши та ратифікувавши «Боннську конвенцію про збереження
мігруючих видів диких тварин» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_136#Text).
Не запропоновано ані переривання роботи підприємства на час масової міграції
птахів, ані залишення для їхнього відпочинку певних ділянок території, ані
заходів щодо унеможливлення їхньої загибелі іншими шляхами. Не зроблено аналіз
видів, які щорічно мігрують через цю місцевість, кількості особин мігруючих
видів, які користуються вже існуючою на дні незаконного кар’єру водоймою та прилеглою
територією тощо.
16. Стор. 223.
«Стан соціально-економічних умов». Авторами Звіту повністю проігноровано факт,
що з виникненням кар’єру суттєво збільшиться шлях значної кількості місцевих
жителів від домівки до найближчої зупинки транспорту, до магазинів, шкіл,
закладів медицини тощо. Адже ліс в місці запланованої діяльності має багато
доріжок, які постійно використовуються місцевим населенням. Попередні спроби
видобутку піску в цьому лісі викликали масові протести місцевих мешканців, та
навіть їхнє фізичне протистояння працівникам кар’єрів. Зі ЗМІ ми знаємо, що
факторами роздратування для людей стали наступні факти: різке погіршення стану
атмосферного повітря через зростання кількості пилу, неможливість відкрити
вікна або вивісити білизну через запиленість повітря, постійне виникнення
лісових пожеж в районі видобутку, наявність глибоких канав та інших небезпечних
місць, в які можуть провалитися діти та дорослі, смертельна небезпека для дітей
в районі кар’єру, знищення покриття доріг багатотонними вантажними автомобілями
з піском, через які на місце не можуть доїхати, ані приватні автомобілі, ані
машини «швидкої допомоги», зниження рівня ґрунтових вод, через яке люди
залишаються без води своїх колодязів, не можуть оросити свої городи та сади
тощо. Жоден з цих конфліктів не було розглянуто авторами Звіту, не
запропоновано альтернативних варіантів для вирішення цих соціальних конфліктів,
наприклад, покращення стану доріг за рахунок підприємства, підвезення води
місцевим жителям, які втратять можливість користуватися колодязями або допомога
у зрошенні городів та садів. Автори Звіту обіцяють, що замість пилового пекла
колись на місці кар’єру буде «рай», але навіщо та заради чого декілька років
місцеві жителі мають терпіти це «пекло» не пишуть. Окрім обіцянки надати 5
робочих місць, втім, на Жихорі проживає набагато більше людей, яким окрім
негараздів цей кар’єр не принесе нічого.
17. На сторінці
248 Звіту ми знаходимо розрахунки виплат компенсацій Жовтневому лісгоспу за
суцільну вирубку 14 гектарів прекрасного хвойного лісу. За розрахунками вийшло
11,4 мільйона гривень. На будь-якій іншій не залісненій ділянці Харківської
області або міста Харкова таких значних втрат не було б, як і такого значного
впливу на довкілля, як суцільна вирубка 14 гектарів лісу, отже, відсутність
географічної альтернативи слід вважати необґрунтованою, а вказану пропозицію
про розробку ділянки Жихарська-1 — недоречною.
18. Додаток 5.
Лист ДП «Жовтневе лісове господарство» не може вважатися доказом відсутності
рідкісних та зникаючих видів рослин та тварин або оселищ рідкісних тварин на
території вказаної ділянки, оскільки:
А) Констатує, що
за наданими лісгоспу координатами неможливо встановити межі таксаційних
ділянок, тобто стандарт надання геоданих не співпадає зі стандартами ведення
геоданих цим підприємством.
Б) Формулювання «в
лісгоспі відсутня інформація» не є свідоцтвом того, що на ділянці відсутні
рідкісні види, адже лісгосп не знає точного розташування ділянки (див. пункт А)
і не може стверджувати, достеменно, що така інформація існує.
В) Лісгосп не є
установою, яка веде наукове обстеження природоохоронних територій, цим, згідно
Закону України «Про природно-заповідний фонд України» мають займатися інші
організації (див. далі). Таким чином, запит у лісгоспа про рідкісні види,
проліт птахів тощо є недоречним.
Г) Відповідь була
надана у 2021 році, тобто через 2 роки після того, як Україна взяла на себе
добровільні обов’язки перед Бернською конвенцією по охороні цієї ділянки своєї
території в якості елементу Смарагдової мережі Європи. Сьогодні в нас вже 2023
рік, і за цей час на охоронюваній території могли з’явитися види рослин та
тварин, яких н було там у 2021 році.
Д) Надана
лісгоспом інформація про значну соціальну напругу, яка виникне внаслідок
реалізації цього проекту повністю проігнорована авторами Звіту.
19. Додаток 9.
Стор. 337, Науковий звіт «Польове дослідження…».
19.1. Час
проведення дослідження. Згідно з даними на стор. 339 це дослідження проводилося
з 15 по 29 квітня 2021 року. У цей період неможливо встановити наявність чи
відсутність на цьому місці цілої низки рослин-ефемероїдів, які починають свою
життєдіяльність пізніше, або закінчують раніше вказаного терміну. Також
неможливо встановити наявність на цій ділянці перелітних птахів, які мігрують в
інші місяці року. Не вказано, чи проводилися дослідження тільки в денний, або і
в нічний час, оскільки значна кількість рідкісних та зникаючих видів,
наприклад, всі види кажанів, активні тільки в нічний період часу і непомітні
вдень.
19.2. Навіть серед
знайдених у такий малий проміжок часу видів тварин є рідкісні та такі, що
потребують охорони, наприклад, мурашиний лев (Європейські червоні списки,
Червона книга Харківської області), куниця кам’яна (Червоний список МСОП),
канюк звичайний (списки Бернської та Боннської конвенцій) та інші, цьому факту
не надано жодної оцінки дослідників.
19.3. Дослідження
ділянки проводилося у 2021 році, тобто лише через 2 роки після її внесення до
Смарагдової мережі у 2019 році, тобто лише через два роки після початку охорони.
Але зараз, у 2023 році, на цій території могли з’явитися види, яких не було
тоді, отже, дані дослідження могли застаріти.
19.4. Під час
формування природоохоронних територій не обов’язково, що на їх землях рідкісні
охоронювані види мають зростати або проживати покотом впритул один до одного по
всій площі. Як вказано у нормативній базі, до природоохоронних об’єктів
належать місця зростання та оселищ рідкісних рослин та тварин, а також прилеглі
землі, місця МОЖЛИВОГО перебування цих видів, або місця зростання їхньої
харчової бази, місця накопичення потрібної для їх харчування рослинності або
навіть місця линьки. Таким чином відсутність на момент відвідання ділянки
дослідниками на її території певних видів тварин або рослин не є підставою для
виключення цієї території з розряду природоохоронних. Тим більше, коли
багаторічні дослідження цих та розташованих поблизу земель фахівцями показують
їх велику природоохоронну цінність та перспективність їхньої охорони.
19.5. Вилучення з
об’єкту Смарагдової мережі 19,5 гектарів території без компенсації цієї площі
аналогічною з не меншою екологічною та природоохоронною цінністю буде прямим та
грубим порушенням Бернської конвенції та обов’язків України, взятих
добровільно, стане ударом по її міжнародному іміджу та може негативно вплинути
на євроінтеграційні плани нашого народу. Ніяких пропозицій щодо компенсаторних
територій Звіт не містить.
19.6. Згідно з
Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19#Text),
а саме ч. 2 ст. 2 цього закону: «Оцінка впливу на довкілля здійснюється з
дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити
плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив
соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу
(прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу
наявних об’єктів, планованої діяльності та об’єктів, щодо яких отримано рішення
про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття
таких рішень». Також згідно з вимогами статті 6 цього ж закону, Звіт з
оцінки впливу на довкілля обов’язково має включати в себе, між іншим: «опис місця провадження планованої
діяльності», а
також «опис поточного стану довкілля (базовий
сценарій)».
Отже, наданий в
якості Звіту з ОВД документ не має в собі однієї з найважливіших частин,
наявність яких вимагає чинне законодавство. Адже опис водойми, яка виникла на
дні одного з нелегальних кар’єрів, дослідження її флори та фауни авторами
документу не зроблено. Але закон вимагає від авторів Звіту не аналіз
яких-небудь природних ділянок, не аналіз частини територій, де планується
діяльність, а аналіз саме тих місцин, де заплановано видобувати пісок,
дослідження впливу на довкілля безпосередньо в місці його здійснення.
Це само по собі є
підставою для відмови у прийнятті наданого Звіту з ОВД, оскільки ми не можемо
впевнитися у відсутності на даній водойми сталих оселищ або випадкових
ситуативних місць розмноження, харчування чи перебування рідкісних та зникаючих
видів тварин та рослин, занесених до Червоної книги України, зокрема,
перебування на ньому мігруючих видів. Серед червонокнижних видів тварин,
наявність яких на даному водоймі можливо перевірити лише завдяки систематичним
спостереженням протягом вегетаційного періоду, можна назвати такі як: савка
(Oxyura leucocephala (Scopoli, 1769)), зникаючий вид, кулик-довгоніг
(Himantopus himantopus (Linnaeus, 1758)), вразливий вид, коловодник ставковий
(Tringa stagnatilis (Bechstein, 1803)), зникаючий вид, баранець великий
(Gallinago media (Latham, 1787)), очеретянка прудка (Acrocephalus paludicola
(Vieillot, 1817)), зникаючий вид, мінога українська (Eudontomyzon mariae Berg,
193), зникаючий вид, багато інших видів. Відсутність повноцінних досліджень
даної території не може розглядатися доказом відсутності цих видів, отже, задля
обґрунтованого рішення щодо припустимості здійснення запланованої діяльності
треба провести відповідні дослідження, і тільки після цього приймати те або
інше рішення. Звіт з ОВД складено таким чином, що відповідна інформація
відсутня. Таким чином, оскільки ця територія вже має природоохоронний статус,
демонстроване авторами Звіту відношення до збереження біорозмаїття є
неприпустимим та незаконним.
19.7. У Червоній
книзі України, яка, як відомо, має в нашій державі силу закону, щодо цілої
низки видів рослин та тварин серед причин зникнення вказано «видобуток корисних
копалин», «зміна гідрологічного та гідрогеологічного режимів територій»,
«вирубка лісів» тощо. Отже, висновок авторів «Звіту» є не тільки
необґрунтованим, він є неправдивим, таким, що суперечить здоровому глузду та
чинному в Україні законодавству! Видобуток корисних копалин, зокрема, піску на
природоохоронних територіях, зокрема, Смарагдової мережі, є неприпустимим!
19.8. Додаток 9.
містить перелік значної кількості видів рослин та тварин. Однак не вказано, які
з цих видів визначені самими дослідниками, а які — виписані з літератури, на
яку спираються автори додатку. Також це стосується й ідентифікованих тварин.
Нажаль, автору не спало на думку зробити фотографії особин визначених ним
видів, щоб фахівці могли переконатися у правильності визначення видів. Також є
підстави підозрювати, що під час обстеження неможливо було виявити низку
притаманних для цієї місцевості видів рослин, які помітні тільки під час
цвітіння, а потім стрімко зникають та майже припиняють вегетацію, до цих видів
відносяться такі внесені у Червону книгу України та притаманні для цієї
місцевості рослини як підсніжники, сон-трава, аконіти тощо. Навіть по виявленим
рідкісним та охоронюваним видам компенсація державі не передбачена, але ж вони
будуть неминуче знищені під час робіт!
19.9. Під час
своїх спостережень автори Додатку 9 бачили на вказаній ділянці птахів, комах та
ссавців, занесених до Червоної книги України та додатків до Бернської
конвенції. Втім, вони пишуть, що не виявлено середовищ існування, які є
важливими для розмноження та міграції тварин. Втім, термін «середовища існування»
не є доцільним для розгляду в цій ситуації, адже мова йде про оселища цих
видів. В розумінні Резолюції № 6 Бернської конвенції, Пташиної директиви і
Додатку ІІ (а також Додатків IV та V) Оселищної Директиви, «оселище
виду — середовище, визначене певними абіотичними й біотичними факторами, в яких
вид (природної фауни або флори) існує на будь-якій стадії свого життєвого
циклу. Наприклад, оселища птахів — це місця їх гніздування, харчування,
зимівлі, міграційних скупчень; оселища риб — це місця їх нересту, нагулу,
постійного мешкання тощо». Тобто, саме спостереження представників цих
рідкісних видів на місці запланованої діяльності є свідоцтвом, що воно (це
місце) є частиною оселища видів, які потребують захисту, і має бути захищене
також. Ця обставина ніяким чином не проаналізована у Звіті, не запропоновано
жодних додаткових заходів з захисту цих видів тварин, наприклад, у вигляді
зупинки робіт на період прольоту мігруючих видів — або інші подібні заходи. Зупинка
робіт на період розмноження птахів є заздалегідь неповною мірою для їх
збереження.
19.10. Стаття 42
Закону України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, вимагає: «На території заказників, пам’яток природи,
заповідних урочищ та інших територіях і об’єктах природно-заповідного фонду, де
не створені спеціальні наукові підрозділи, дослідження організовуються
природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними
парками, ботанічними садами та дендрологічними парками загальнодержавного
значення, розташованими у цих регіонах. Координацію наукових досліджень на
територіях та об’єктах природно-заповідного фонду України здійснює Національна
академія наук України разом з центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони
навколишнього природного середовища». Територія Смарагдової мережі,
безумовно, відноситься до «інших територій і об’єктів природно-заповідного
фонду, де не створені спеціальні наукові підрозділи». Таким чином, самовільне
проведення досліджень на цій території без залучення фахівців відповідних
загальнодержавних природоохоронних установ, а також без координації цієї
діяльності з боку Національної академії наук та Мінприроди (принаймні у Додатку
9. нема жодного доказу зворотного), є таким, що порушує вимоги законодавства
України. Не лісництво, а саме Академія наук або об’єкт ПЗФ, який здійснює
нагляд і наукове обстеження цієї території мали запитувати про наявність
природоохоронної цінності автори Звіту. Не намагатися самотужки за 14 днів
обстежити ділянку, а долучити до своїх досліджень висновки багаторічних
спостережень уповноважених наукових та природоохоронних установ!
20. Кар’єри з
видобутку піску є об’єктами підвищеної небезпеки як для людей, так і для
тварин. Загальновідомий факт: щорічно на кар’єрах з видобутку піску в
Харківській області гине в середньому дві дитини через ігри з піском. Звіт не
надає відомості ні про які заходи з унеможливлення нещасних випадків з дітьми
або дикими тваринами на кар’єрі, не повідомляється ані про огорожу ділянки, ані
про встановлення приладів, відлякуючи тварин, ані про інші подібні заходи. Те
саме стосується водойми з земснарядом, куди в період сезонного простою
підприємства зможуть потрапляти діти міста Харкова, наражаючи себе на небезпеку
провалитися у воду та потонути, або бути засипаними піском через його зсув.
Жодні запобіжні заходи для потрапляння туди дітей або диких тварин, свійської
худоби, не вказано.
Пропоную відхилити
вказаний Звіт з ОВД через його повну невідповідність вимогам чинного
законодавства, відсутність у документі обов’язкової інформації, злісне
непроведення необхідних для визначення ступені впливу на довкілля досліджень,
ігнорування природоохоронного статусу місцевості, де планується діяльність,
немотивоване ігнорування вимог цілої низки конвенцій, підписаних та
ратифікованих Україною (Бернської, Боннської, Рамсарської тощо). Також пропоную
відхилити цей Звіт через приховування існування передумов для виникнення
суттєвого соціального конфлікту навколо цього проекту, оскільки він заважатиме
звичному життю місцевих мешканців, викликатиме негативне ставлення городян.
Повністю не вирішені питання пожежної безпеки, безпеки дітей, які мешкають у розташованих
поруч житлових будинках, диких та свійських тварин. Видобуток піску в межах
мегаполісу при наявності двох піскових кар’єрів на невеликій відстані — це
прояв недалекоглядності, відсутності поваги до місцевих мешканців, створення
додаткових ризиків для містян, які потерпатимуть від наслідків такого
видобутку. А знищення лісу призведе не тільки до втрати деревини, а й до
виникнення піскових буревіїв, втрати рекреаційних зон, яких і так небагато в
цій частині міста Харкова. Зниження комфорту життя декількох мікрорайонів
міста, які користувалися жихарськими лісами для відпочинку та оздоровлення.
Створення піскового кар’єру на території Смарагдової мережі призведе до
міжнародного скандалу та створить негативний імідж України на світовому рівні,
оскільки наша держава сама визначає території Смарагдової мережі та сама дає
світу добровільно гарантії їх збереження.
З
повагою,
Координатор
ГО «Зелений Фронт» Олег Перегон
03.08.2023
р.
