Наш сайт уже неодноразово писав, що у Берліні проходить
велика кількість різноманітних виставок і творчих акцій, пов'язаних з війною в
Україні. У сьогоднішній огляд знов потрапили деякі з них.
4 вересня в берлінському Університеті Гумбольдта
(Humboldt-Universität) відкрилася виставка про злочини російських окупантів в
Україні Russian War Crimes («Російські військові злочини»).
Виставка підготовлена Фондом Віктора Пінчука та
PinchukArtCentre за сприяння Офісу Президента України, Міністерства закордонних
справ України, Бундестагу та Університету Гумбольдта.
Перед входом і в залі є попередження, що фотографії можуть
шокувати.
Знімки зроблені в різних місцях України – Бучі, Києві,
Харкові, Ізюмі, Дніпрі, Кривому Розі, Маріуполі, Херсоні, зокрема й відомими,
відзначеними міжнародними нагородами, фотографами: Євгеном Малолєткою, Максимом Дондюком, Мстиславом
Черновим, Михайлом Палінчаком, Андрієм Дубчаком, Костянтином і Владою
Лібєровими, Єфремом Лукатським, Patryk Jaracz, Євгеном Завгороднім, Павлом
Дорогим, Романом Грициною, Петром Сазоновим, Олександром Новосьолом.
Демонструються
тут і відеосвідчення злочинів
путінського режиму.
На офіційному відкритті виставки виступили посол України у
ФРН Олексій Макєєв та у відеоформаті голова Офісу Президента України Андрій
Ярмак, а також віцепрезидентка Бундестагу Катрін Герінг-Екардт (Katrin Dagmar
Eckard), голова опікунської ради й колишній голова Мюнхенської безпекової
конференції Вольфґанґ Ішингер (Wolfgang Ischinger) та директор Інституту права
міжнародного миру та безпеки Кельнського університету Клаус Крес (Claus Kreß).
Основне завдання виставки – показуючи європейській громадськості злочини
російських окупантів, підштовхнути Захід активніше допомагати Україні.
До Берліна виставка вже експонувалася в колишньому «Російському домі» в Давосі під час щорічної зустрічі
Всесвітнього економічного форуму, у будівлі парламенту в Лондоні, у
штаб-квартирі НАТО, на саміті Альянсу та в Європейському парламенті в Брюсселі,
у Нью-Йорку під час Генеральної Асамблеї ООН, на конференції з безпеки в
Мюнхені та Братиславі.
З 28 серпня до 10 вересня на Головному залізничному вокзалі
Берліна триває виставка «Залізниця
життя. Українські залізничники під час війни», організаторами якої виступили
Німецька залізниця (DB) і медіагрупа Funke.
У церемонії відкриття виставки взяли участь посол України в
Німеччині Олексій Макєєв, голова правління Deutsche Bahn Konzern Ріхард Лутц
(Richard Lutz) і державна секретарка міністерства цифровізації та транспорту
Сюзанне Хенкель (Susanne Henckel).
Загалом в експозиції 19 знімків фотографа Рето Клара (Reto Klar) і текст журналіста Яна Джессена (Jan
Jessen).
Після Берліна виставка буде показана на вокзалах Ессена,
Гамбурга, Лейпцига,
Брауншвейга і Нюрнберга.
На залізничних вокзалах завжди велелюдно, а це значить, що
про трудові подвиги українських залізничників, про війну і біженців дізнаються
багато людей з різних країн.
Я міг би розповісти набагато більше, зокрема про те, що
звучало в промовах спікерів на відкритті виставок, але редакція вкотре не
отримала від посольства України в Німеччині запрошення. Чи то пресслужба
посольства так і не навчилася працювати зі ЗМІ після призначення нового посла
(а колись могла), чи то не розуміє важливості донесення до людей таких ось
новин у той час, коли триває й інформаційна війна, чи то посольство ділить
пресу на потрібну їй і не дуже. У будь-якому разі виглядає це непрофесійно і безвідповідально.
І репортаж зі ще однієї виставки також потрапив у наш сьогоднішній огляд.
Чому, розповім нижче.
9 і 10 вересня в Берліні проходить «День відкритих пам'ятників» (Tag des offenen Denkmals). Девіз цього
року: «Повний енергії».
Відвідувачі можуть потрапити до різних цікавих будівель і
місць, які зазвичай для публіки закриті. У кожному районі Берліна є такі
частинки історії, і їх дуже багато.
У рамках цього дня у Федеральному міністерстві фінансів
(Bundesfinanzministerium), у будівлі на вулиці Вільгельштрассе, відкрили
виставку фотопортретів 75 осіб із різних країн, які пережили Голокост.
Саме на Wilhelmstraße 97 за часів нацистської Німеччини
розташовувалася резиденція рейхсміністра авіації Германа Герінга і після
погромної ночі 1938 року вирішувалася доля німецьких євреїв.
Виставка розташувалася прямо на подвір'ї міністерства і
називається «Ті, що вижили. Обличчя життя після Голокосту» (Survivors. Faces of
Life after the Holokaust).
Люди на фотографіях побували в гетто, поїздах смерті та
концтаборах, але вижили і не втратили віри в людство. Це живі свідки того
страшного часу.
Портрети були зроблені відомим німецько-американським
фотографом Мартіном Шеллером (Martin Schoeller) 2020 року з нагоди 75-ї річниці
визволення концтабору Освенцим-Біркенау у співпраці з меморіалом Яд Вашем у
Єрусалимі.
Тут можна подивитися і відео з особистими спогадами цих
людей.
Також на виставці представлено випущену в серпні німецьку
спеціальну марку «70 років Яд Вашому» з гашенням у Берліні та Бонні. Акція
проходить під девізом Verantwortung begegnen, що можна перекласти як «Перед
обличчям відповідальності» або «Відповідальність за виконання».
Меморіальний комплекс історії Голокосту був заснований
ізраїльським парламентом 1953 року, щоб зберегти пам'ять про всіх убитих
нацистами євреїв. Німецьке міністерство таким чином також вшановує цю дату.
Звісно, може виникнути запитання, навіщо потрібно було
ставити цю виставку в один огляд із виставками про війну в Україні. І тим не
менш, зв'язок є. Усі ці виставки про смерть, життя, пам'ять і відповідальність.
Так було під час і після Другої світової війни, так є зараз, так буде і після Перемоги України над
російськими окупантами.
Німеччина зробила висновки з найпохмуріших сторінок своєї
історії. Скільки років після закінчення тієї війни минуло, а німецьке
суспільство зберігає пам'ять про часи нацизму і продовжує нести
відповідальність за Голокост. У Німеччині досі судять тих, хто був причетний до
геноциду, і проводять численні заходи, мета яких не допустити повторення
страшних подій у майбутньому. Випуск марки, присвяченої 70-річчю Яд Вашема, і
фотовиставка в Міністерстві фінансів – з цього ряду.
Коли росія, яка століттями звикла тільки тим і займатися, що
приєднувати і підкоряти сусідні народи, перестане фальсифікувати історію,
уявляти себе країною з особливою місією, яка має право нападати на інших і
змушувати їх жити так, як хочеться Кремлю, зрозуміє, що вона накоїла, як це свого часу зрозуміла Німеччина,
тоді, можливо, щось зміниться і в україно-російських відносинах. А поки путін
продовжує перебувати при владі, встановлюючи в країні фашистський режим,
засмічуючи мізки росіян нацистськими ідеями, які вони в основній своїй масі
покірно приймають, вважаючи за краще жити, відгородившись від цивілізованого
світу стіною, і пишаючись тим, що їх усі бояться, а вони «можуть повторити», ми побачимо ще не одну виставку про
війну, репортаж з якої YouTube теж позначить віковим обмеженням.
Текст/фото/відео: Ігор Магрілов
