В эти дни, когда украинская громада Германии, как и украинцы по всему миру, отмечает 145-летие со дня рождения Леси Украинки, стало известно, что кто-то вырвал «Тарасову вербу», посаженную на берегу берлинской реки Шпрее 18 марта 2014 года к 200-летию со дня рождения Великого Кобзаря. Похищена и весьма дорогая металлическая оградка с памятной табличкой. Почти два года назад я закончил тот репортаж о высадке саженцев следующими словами: «Надеемся, что «Тарасова верба» в Берлине будет жить много-много лет как символ украинско-германской дружбы» (читайте и смотрите тут). Мы все надеялись, но… Не сложилось, к сожалению.
Этот акт вандализма так поразил нашего постоянного корреспондента, активистку гамбургского ArtMaidan Юлию Марушко, что она написала весьма эмоциональный материал, который мы и предлагаем вашему вниманию.
Игорь Магрилов
«Вербовая дощечка, дощечка, дощечка
По ній ходить Насточка...»
Є така давня українська весняна гра «Вербова дощечка», коли дівчина символічно переходить з дівочого життя до заміжнього. Дівчата стають у два ряди, лицем одна до одної, беруться з тою, що навпроти, за руки, і творять таким чином «дощечку», по якій і пускають дівчинку-підлітка.
Крик з Берліну
«У ніч на 24 лютого 2016 року у центрі Берліна вандали вирвали з корінням та знищили Тарасову вербу, що була посаджена неподалік офісу Канцлера ФРН Ангели Меркель у березні 2014 року до 200-річчя Кобзаря».
Що з цих слів мене найбільше вразило: вандали, вирвали, коріння, знищили, офіс Меркель, 200-річчя Кобзаря?
За вербу я не хвилююся – це один з українських народних символів, поширений на території майже всієї України (крім високогір'я Карпат і Криму), оспіваний у художніх творах, народних піснях, казках. Верба, як і Україна – стійка до випробувань. Скоро українські активісти Берліну отримають від Украінськоі Всесвітньої Координаційної Ради нові пагінці Тарасової верби, висадженої Кобзарем в Казахстані, і знову висадять їх на день народження Шевченка.
«Де ти, Насте, бувала, бувала, бувала,
Як діброва палала...»
Вербі здавна приписували магічні властивості – захист від злих духів і всіляких бід.
Тарасова верба була посаджена 18 березня 2014 року в Берліні на березі річки Шпрее в Spreenbogenpark до 200-річчя з Дня народження поета. 25 березня 2014 представники гамбургського ArtMaidan, на запрошення голови Центральної спiлки українцiв в Нiмеччинi (Zentralverband der Ukraine in Deutschland e.V.) Людмили Млош, вперше виступили в Берліні у ратуші Шарлотенбург. Якби тоді втілився наш спільний з художницею зі Львова Світланою Смазновою задум – знайти стіну для стрiт-арту, то, ймовірно, акт вандалізму мог би бути більшого масштабу: руйнування стіни з зображенням Тараса. Ідея зі стіною заморозилася – огола жінка (картина Тараса Шевченко в стилі ню) не сподобалася представникам української громади, а слова «борітеся – поборете» з поеми Кобзаря «Кавказ» налякали німців.
Лесин ясен і Тарасова верба
25 лютого 2016 року – 145-й рік з Дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки). У Луцьку біля замку Любарта є Лесин ясен – найстаріше дерево міста. Воно було до Лесі, росте і після. Переказують, що саме під ним 9-річна Леся написала свій перший вірш «Надія»… У Берлинi в 2010 роцi на будинку колишньої приватної клініки німецького професора-хірурга Ернста фон Бергманна, де в 1899 році лікувалася й працювала поетеса, встановлено меморіальну дошку Лесі Українці (Berlin, Mitte, Jahannisstrasse 11).
«Решетом воду носила, носила, носила
Та й діброву гасила...»
Зараз же питання ребром – хто вирвав берлiнську вербу? «То могли зробити лише свої», «То – наші російські сусіди» – пінг-понг безпідставних звинувачень та порожніх припущень триває. Друге питання, яке мене мучить: наскільки глибоке коріння у вербі Тараса?
«Слово, моя ти єдиная зброє»
В основі народної весняної гри «Вербовая дощечка» є міст, міфологічне значення неба, по якому ходить сонце. Я ж ходжу по колу, замість знайомств і обміну з представниками інтелігенції, розповідей про видатних громадських діячів та письменників, вивчення іспанської мови та навчання української, замість порівнювати історичні долі народів та зводити українсько-німецькі мости, запитую: хто вирвав вербу? Символічно? Реально!
«Якби я не була українкою, я хотіла б бути грузинкою...» – казала іменинниця. З Днем народження, Лесю!
Мій учень, 7-річний Ренді якось запитав мене: «Як ти можеш малювати людей, якщо ти їх не знаєш?» Пригадалося село Сарнівка, де живе моя бабуся. Справа – хутірська хата, зліва – церква. По обидва береги річки Сарна пасуться корови і коні. Перед очима – кладка. А на ній, посередині, – купа гівна. Велика купа.
«Вербовая дощечка, дощечка, дощечка
По ній ходить Насточка...»
Так хто вирвав вербу?
Текст: Юлія Марушко, Гамбург
Фото: Юлія Марушко, Тіль Темний
Ескіз: художниця Світлана Смазнова, Львiв
Фото: Дмитрий Шевченко (посадка саженцев вербы, 2014), Ольга Рааб (место вандализма, 2016)
