У Києві відбувся Український тиждень моди сезону осень-зима
2026/27, де можна було побачити багато цікавих показів українських дизайнерів.
Сьогодні ми маємо можливість показати вам декілька коротких відео з цього яскравого свята. Їх, як і розповідь про побачене, надіслала в редакцію Віталіна Розбицька, з якою наш сайт давно співпрацює в сфері моди, проводили спільні акції, і яка зараз сама організовує благодійні покази.
Ігор Магрілов
З 12 по 15
березня у Києві відбулася чергова Ukrainian Fashion Week – подія, яка вже багато років є
важливим індикатором розвитку української моди. Я потрапила на
фінальний день показів, і для мене це вже другий досвід відвідування цієї події
– попередній був у 2025 році. І щоразу це зовсім інші відчуття, інший настрій і
нові спостереження.
Цього разу мене чекали два покази дизайнерів – Yaroslav
Filip та Nick Kichkar.
Колекція бренду DNK YAROSLAV FILIP стала проявом сучасного
підходу до одягу, де поєднуються деконструкція, апсайклінг і мінімалізм. Бренд
працює з чоловічим, жіночим і унісекс-одягом, пропонуючи не просто речі, а
форму самовираження. Ідея колекції – свобода від нав’язаних ролей і можливість
бути собою, без гендерних рамок та трендових шаблонів.
Особливо сильним моментом цього показу стало те, що у
колекції Yaroslav Filip на подіум виходили люди з інвалідністю, ветерани війни,
а також люди з синдромом Дауна. Це не виглядало як окремий жест – це було
органічною частиною концепції бренду про свободу, прийняття і чесність. Саме
такі рішення сьогодні формують нову мову української моди.
Показі колекції «Меланхолія» від дизайнера Nick Kichkar – це дуже атмосферна
історія, натхненна естетикою кінця XIX століття. Тут поєдналися вікторіанські силуети,
драматичні форми та витончена пластика ліній. Особливу увагу привертали фактури – тафта, жакард і
ніжне мереживо шантильї. У кольоровій палітрі домінували лавандові відтінки – від
димчасто-пастельних до глибоких містичних тонів, що підсилювали відчуття
романтичної меланхолії.
Покази проходили у просторі Мистецький арсенал. Світло та
музичний супровід були на дуже високому рівні – це створювало ефект цілісного, продуманого
шоу.
У перервах між показами у фойє можна було не лише побачити
презентації молодих дизайнерів-початківців, а й придбати одяг від брендів, які
вже багато років працюють на українському ринку. Особливо цінним було те, що
гості мали можливість особисто поспілкуватися з дизайнерами та творцями одягу – відчути ідею бренду
не лише через колекцію, а й через живий діалог.
Атмосфера події була дуже жвава: багато гостей приходили у
яскравих образах, часто зі своїми фотографами та навіть зі світлом, щоб
створити якісний контент. На показах можна було зустріти відомих артистів і
журналістів, а кожен день мав свого амбасадора, який презентував програму та
задавав настрій події.
Цікаво, що потрапити на покази можна було не лише за
запрошенням від дизайнерів, а й за донат. Я також долучилася до благодійного
проєкту – придбала
ескіз, який був представлений у межах
одного з показів.
Військова тематика загалом відчувалася у багатьох образах і
настроях показів, ще раз підкреслюючи, що сучасна українська мода не існує
окремо від реальності країни.
Для мене як для модельного букера з багаторічним досвідом,
такі події мають особливу цінність. Вони дають можливість чітко бачити, на
якому етапі зараз українська fashion-індустрія, куди вона рухається і які сенси
транслює через одяг.
Єдине, чого особисто мені трохи не вистачило – це більшої
кількості професійних моделей із сильним дефіле та впевненим поглядом. На
подіях такого рівня завжди очікуєш дуже високої планки. Можливо, це особливість
саме того дня, на який я потрапила – тому це швидше не критика, а моє професійне
спостереження і надія.
У будь-якому випадку такі візити необхідні. Вони формують
розуміння процесів, дають натхнення і підтверджують: українська мода сьогодні —
жива, глибока і чесна. Вона не просто створює одяг – вона говорить мовою часу, досвіду і
внутрішньої сили.
Текст/фото/відео:
Віталіна Розбицька
Київ
