Постать поета та літератора Пушкіна в деяких громадян нашої, а ще більше – не нашої країни викликає якесь надмірне потовиділення, серцебиття та інші хворобливі симптоми. Боже мене збав почати діалог про смаки чи вподобання. Комусь подобається піп, комусь – попова жінка, комусь – їхня донька, а комусь всі троє. Є люди, які рівно дихають при згадці Пушкіна, є ті, хто захлинається слиною. І кажуть, що це – від страшної, палкої та чесної любові до поезії. А я – вибачте – фанат поезії. Так трапилося. Не брешу. І мені це давно набридло. Отже, почнемо.

Хто був першим поетом в історії людства? Першим поетом, тим, з кого все почалося? Першим, хто написав вірші? Перші вірші, які збереглися до наших часів, були, мабуть, шумерські, а перше ім’я автора віршів, яке ми знаємо напевне, було Гудеа, який писав свої поетичні твори за 22 сторіччя до народження Христа. Отже, це – перший поет, який є відомим людству, тобто людина, якій ми всі маємо дякувати за рими та строфи. Нагадайте, будь ласка, де встановлені йому пам’ятники, та які вулиці названі на його честь? Ох, як незручно… Не називали, не встановлювали? Чому?

Вірші шумерів не можна назвати досконалими. Бронзовий вік. Що з них візьмеш. Добре. Мабуть, пропустимо поетів Месопотамії та інших подібних часів. Адже там не розбереш, чи це мистецтво, чи релігія, чи взагалі рекламна література. Ок. Стародавня Греція. Роль першого поета вже майже дві тисячі років ніяк не можуть поділити між собою Гомер та Гесіод. Щодо першого у деяких вчених є сумніви, чи дійсно він існував. Щодо другого докази залізобетонні: історичний персонаж, реальна особа. Підкажіть, де в Києві пам’ятник Гесіоду? Скоро ювілей Гомера, де можна покласти квіти до його погруддя в Україні? Вулиця Гомера або Гесіода є в нашому Севастополі? Може, у Львові? Агов, любителі поезії, скільки років ви ловите гав в цьому питанні?!

Ох, цей античний світ. Добре. Мабуть, він застарів. Ці греки… Що ж до Риму? Одним з перших поетів Стародавнього Риму вважається Лівій Андронік (майже 240 років до Різдва Христового). Підкажіть, де пам’ятник цьому митцю в Україні? Де можна пройтися вулицею його імені? Добре, він був першим, але не був найкращим, зрозуміло. Прийнято вважати одним з найкращих поетів Стародавнього Риму Публія Вергілія Марона, що народився 15 жовтня 90 року до народження Ісуса Христа. Кожного 15 жовтня я шукаю його пам’ятник, щоб покласти квіти. Поки не знайшов. Допоможете? Може, підкажете, де вулиця Вергілія в Полтаві? Або у Дніпрі? Кропивницькому? Так, Вергілій подобається не усім, але з нього взагалі почалася європейська література, бо Данте Аліг’єрі або наш Котляревський – то його послідовники. Гай Корнелій Галл? Горацій? Овідій? Катулл? Ну, не пощастило грекам, не поталанило й римлянам, зрозуміло.

Середні віки. Ось, хочу знайти пам’ятник Омару Хаяму або його вулицю. Добре, а як з пам’ятником та вулицями Данте Аліг’єрі? Та ви що, пам’ятник є у Києві? Добре, а коли він виник? У 2015 році? А Данте помер у 1321, щось довгенько чекали, чи не так? Панове любителі поезії, а чом ви не обурюєтеся, що в Харкові нема пам’ятника Данте? Чи його поезія якась не така? Чи його пекло вам не пече? ОК, тоді Вальтер фон дер Фоґельвайде, ще більш значуща поетична постать. Де йому пам’ятники? Де його вулиці? Якщо навіть Данте поставили пам’ятник, чи не варто було б десь поруч поставити статую або погруддя ще більш видатного поета? Ні? А чому? А Бернард де Вентадорн? Не заслужив?

Візьмемо Відродження. Бокаччо, Петрарка, Мікеланджело (він також був художником та інженером), Торквато Тассо, Томмазо Кампанелла? Теж ні? Може, Ронсар? Д’Обіньє? Підкажіть, як пройти на проспект Чосера чи де його пам’ятник в Україні? Чосера, з якого вийшла потім ледь не вся європейська література з усіма поетами та письменниками разом узятими? А де пам’ятки Маргариті Наваррській? Не виявилася достойною? Проїхали. Шекспір. Ні, так: ШЕКСПІР. Абсолютний геній поезії всіх часів та народів. Вулиці Шекспіра є у містах: Горлівка, Ізюм, Краматорськ, Кривий Ріг, Рівне, Суми та наш Харків. І все. А де пам’ятники Шекспіру? Пам’ятники Шекспіру є у Стратфорді, у Лондоні, Нью-Йорку, на Кіпрі, ще по світах багато де встановлені статуї або погруддя, а в Україні? Я поки не знайшов. А, ще у Харкові є провулок Шекспіра. І все?

Байрон, Лонгфеллоу, перший в світі поет, який почав римувати цифри та дати – Віктор Гюго, Рембо (Артюр, а не герой Сільвестра Сталоне), Адам Міцкевич (пам’ятник у Львові бачив, де ще є?), Уітмен, Діккінсон, Кіплінг, Еліот? Гете, Бернс? Лорка, Кортазар? Шанувальники поезії, де ваші пропозиції щодо вшанування цих поетів? Адже їх доробок є гордістю нашої цивілізації на всі віки!!!

Добре, російськомовні поети. Немає сумнівів, що найталановитішим та найбільш причетним до розвитку світової літератури поетом був Гумільов. Лев Гумільов – то його син, його ім’я – Микола. Той, що їздив в Африку та писав про неї вірші. Кращого поета, який би писав російською мовою ані до, ані після не існувало. Де йому пам’ятники? А де вулиці Гумільова? Навіть в росфєдії нема! Десь на другому місці Дмитро Кедрін. Ще гірша картина. З увічнення – тільки дошка на якомусь вагонмаші. І те в росфєдії, в Україні і згадки нема ніде. Йосип Бродський. Гнила зсередини, як на мою думку, українофобна людина. Але ж Нобелівський лауреат. Відомий всій планеті Земля. Пам’ятки є в москві, вулиця – в Нью-Йорку. В Україні – жодного пам’ятника чи хоча б провулку. На мою думку, це справедливо, але де ж ви, поціновувачі поезії? Чом мовчите? Як страждає культура, що цей діяч, який неодноразово писав капості про Україну, не має в нас ані вшанування, ані топонімічного визнання?!

Борис Пастернак, Нобелівська премія з літератури, російськомовний поет. Та сама ситуація. А ось поету та письменники Буніну, теж російськомовному, та теж Нобелівському лауреату, в нас пам’ятки та топоніми присвячені. Чому? Бо він любив Україну, жив в Україні та присвячував Україні свої твори. І поетесі Ахматовій в нас багато чого присвячено, хоч вона й російськомовна. Бо вона наша, з Одеси, і поганого про Україну не писала ніколи. Та ще й Франка перекладала…

Я до чого це веду. Мій перелік поетів світу є поверхневим, багато десятків поетів першої зіркової величі залишилося за його межами, хоча б ті самі По, Сі Чуань, аль-Ісфагані та багато-багато інших. Я не знаю, де в цьому переліку місце такого собі Пушкіна. Олександра Сергійовича. Не впевнений, що в першій сотні. Не впевнений, що в другій. Чи третій. 100% десь після Гомера та Шекспіра. 100% десь після Байрона та Хафіза.

Так, дуже погано створювати змагання поетів. Але мова не про змагання. Ось вільна цитата Пушкіна про горе Одеси: «Сарана летіла-летіла, сіла, все з’їла та й далі полетіла»… А тисячі голодних людей десь прописані в цій блискучій поезії? Нагадайте, де в «Полтаві» Пушкіна написано про Батуринську різанину? Але ж він не міг про неї не знати, адже цей злочин російських зрадників широко висвітлювався в європейській літературі та пресі. Тож, виходить, не Мазепа зрадив Петра І, а, навпаки, Петро І зрадив Мазепу і підступно попросив його з військом вирушити на захист своєї корони, а сам тим часом вдарив по гетьманській столиці, вбивши до 10000 безневинних жінок, дітей та людей похилого віку. Я сказав вбив? Ні, це не те слово, бо петрівські горлорізи катували навіть немовлят, вигадуючи найбільш схиблені маніяцькі способи повільної страти, щоб жертви відчули більше болю, більше приниження, більше страху. Якби не батуринська різанина, Мазепа й не подивився б на того Карла і його шведську корону. А після Батурина він не мав права не вдарити у відповідь, бо він був Гетьманом України, а ріки пролитої української крові волали про помсту. Нагадайте, де це у Пушкіна? Не дописав… Я так і думав… Щось завадило сказати правду.

Нема в світі якогось мірила для поетів. На щастя чи на жаль… І для брехливості немає певного мірила. І для підступності. Але є приблизна градація. Є світові поети. Це ти, без яких не було б подальшої літератури, або вона була б примітивнішою, біднішою, менш цікавою. Є поети національні. Вони відіграють важливу роль, але тільки в межах свого народу. Бо далі їхня творчість майже не поширилася. Є поети локальні, поети свого міста або села, свого краю або навіть своєї вулиці. На кшталт Едуарда Лімонова, який був харківським поетом, але не зрозумів цього, і, покинувши Харків, втратив взагалі якесь значення. І навіть колишньої харківської слави позбувся назавжди.

Поет своєї вулиці – це зовсім непогано. Поет свого міста – це взагалі успіх, якому можна заздрити. А національний поет – це мрія мрій. Пушкін – типовий національний поет. Який сформував російськомовну літературу на багато віків наперед. За що йому великий респект та визнання серед російської аудиторії. Але ми тут до чого? Який вплив Пушкіна на творчість Фредеріко Гарсіа Лорки? Нульовий. Кіплінга? Так само. Логнфелло? Дивись вище. Ніхто не каже, що Пушкін поганий поет чи нездара. Бути національним поетом – це мрія мрій для сотень тисяч римуючих громадян. Це почесно та важливо. І я раджу росіянам чи як там вони себе вчергове перейменували, московітам, ставити пам’ятники Пушкіну скрізь по своїх місцинах. І називати на його честь свої вулиці, майдани та провулки. Але, хлопці, ми тут до чого? В нас десятки своїх національних поетів навіть меморіальних дошок ще не мають, і не тільки (та не стільки) з нашої провини…

Якби ми задалися метою збудувати поетичне місто, і називали б усі його вулиці іменами тільки поетів, і це місто зростало б багато століть, я впевнений, десь років через 500 в ньому з’явилася б і вулиця Пушкіна. Але після вулиці Пастернака, Шекспіра, Гомера, Хаяма, Лорки та Кіплінга. Не спішіть, шановники поезії, все треба робити поступово, крок за кроком. Перед Пушкіним ще гігантська черга на вшанування, починаймо!

Текст/фото (колишній пам'ятник Пушкіну в Харкові): Олег Перегон
Харків

image