Будинок Нюрнберга
в
Харкові – це
унікальне
явище,
феномен,
який
відіграє
важливу
роль
в
житті
міст
Харків
та
Нюрнберг
вже
декілька
десятиріч.
Складно
сформулювати,
чим
саме
є
цей
Будинок
– адже це
й
центр
вивчення
німецької
мови,
центр,
де
відбуваються
десятки
культурних
проектів,
місце
збору
людей,
небайдужих
до
німецької
культури
та
німецьких
традицій,
і,
одночасно,
виставковий
зал,
стіни
якого
слугували
місцем
презентацій
різноманітного
мистецтва
для
мешканців
Нюрнберга
та
Харкова.
Нажаль,
війна
унеможливила
поки
що
деякі
з
традиційних
напрямків
діяльності
Будинку,
але
зупинити
його
роботу
не
змогли
навіть
бойові
дії.
Дружба рекордного
ґатунку
Заступниця директора
Будинку
Нюрнберга
Світлана
Сотникова
розповідає,
що
батьком-засновником
цієї
установи
стала
Спілка
Побратимства
«Харків
– Нюрнберг» (Partnerschaftsverein
«Charkiw – Nürnberg»). Взагалі,
побратимство
між
цими
двома
містами
є
унікальним,
що
не
раз
визнавалося
на
міжнародному
рівні,
зокрема,
урядом
Німеччини.
Побратимський
рух
між
містами
світу
не
завжди
є
ефективним
та
справжнім,
деякі
зв’язки
існують
скоріш
на
папері,
або
є
суто
формальними
як
привід
для
обміну
поздоровленнями
до
свят.
Але
з
самого
початку
свого
існування
Спілка
Побратимства
«Харків
–
Нюрнберг»
налагодила
велику,
постійну
та
важливу
для
обох
народів
роботу.
Побратимський договір
між
містами
було
підписано
в
1990 році,
тобто
ще
за
часів
існування
колишнього
СРСР.
Майже
відразу
почали
виникати
традиційні
заходи,
наприклад,
щорічні
дні
Нюрнберга
в
Харкові,
на
які
в
місто-побратим
приїздили
концертні
колективи,
художники,
театральні
гастрольні
тури,
представники
кіномистецтва,
громадські
та
освітні
діячі
тощо.
З
самого
початку
курс
побратимства
було
взято
на
справжню
дружбу
між
народами,
тобто
це
не
тільки
проекти
для
школярів
та
студентів,
а
для
всіх
мешканців
обох
міст
– і
для
бізнесменів,
і
для
викладачів,
і
для
любителів
мистецтва,
і
для
медиків,
і
для
фахівців
комунального
господарства.
А в
1995 році
завдяки
зусиллям
Спілки
Побратимства в Харкові
виникла
нова
установа
– «Будинок
Нюрнберга»,
який
став
місцем
збору
друзів
з
обох
міст,
місцем
культурного
та
освітнього
обміну
між
двома
народами.
Можна
багато
сперечатися
про
роль
особистості
в
історії,
але
з
самого
початку
новоствореній
установі
пощастило
з
директором
– ним
став
Анатолій
Мозговий,
людина
енергійна,
творча,
один
з
найкращих
педагогів
та
знавців
німецької
мови,
а
також
один
з
адептів
дружби
між
містами
на
народами.
Майже
25 років
Анатолій
Мозговий
очолював
Будинок
Нюрнберга,
але
у
2019 році
раптово
пішов
з
життя
після
тяжкої
хвороби.
Зараз
директоркою
Будинку
є
Світлана
Чистякова,
яка
продовжує
закладені
раніше
традиції,
втілює
у
життя
амбітні
та
масштабні
проекти.
А
сьогоднішня
голова
Спілки
Побратимства
Антьє Ремпе
(Antje
Rempe) є «хрещеною
мамою»
Будинку,
тому
що
вона
допомагала
цій
установі
з
моменту
її
заснування,
та,
як
кажуть
працівники
Будинку
Нюрнберга,
залишила
у
Харкові
частку
своєї
душі.
Вже з
1997 року
Будинок
Нюрнберга
почав
постійно
співпрацювати
з
Ґете-Інститутом,
а
з
2000 року
він
є
повноправним
та
акредитованим
Центром
вивчення
німецької
мови
Ґете-Інституту.
Світлана Сотникова
каже:
– Неможливо
навіть
приблизно
підрахувати,
скільки
тисяч
людей
навчалися
німецькій
мові
у
Будинку
Нюрнберга
за
часи
його
існування.
В
середньому
за
рік
у
нас
зазвичай
проходить
20-25 груп,
а
в
кожній
групі
до
16 осіб,
тобто
за
рік
десь
300 чоловік
проходять
у
нас
мовне
навчання.
Втім,
є
такі
слухачі,
які
проходять
декілька
курсів,
від
початкового
до
просунутого,
а
є
ті,
хто
лише
приходить
щоб
підвищити
свої
знання,
тобто
слухає
лише
частину
курсу.
Дехто
повторював
навчання
через
певний
час…
Ще до
війни
через
епідемію
коронавірусу
ми
перейшли
на
онлайн-навчання,
і
в
нас
з’явилися
слухачі
не
тільки
з
інших
міст
України,
але
й
з-за
кордону.
Були
і
з
Об’єднаних
Арабських
Еміратів,
і
з
Білорусі,
навіть
з
самої
Німеччини!
Їм
наші
курси
сподобалися
більше,
ніж
ті,
які
в
тих
країнах
пропонувалися.
– Будинок
Нюрнберга
має
багато
напрямків
роботи,
розкажіть
про
них.
– До
того,
як
з’явилися
карантинні
обмеження,
і,
зрозуміло,
це
перервалося
й
через
початок
війни,
в
нас
щорічно
широко
святкувалися
дні
народження
Будинку
Нюрнбергу.
Завжди
в
цей
день
в
Харкові
перебувала
делегація
з
Німеччини,
в
якій
були
і
митці
(художники,
співаки,
музики
тощо),
і
науковці,
і
просто
нюрнберзькі
городяни,
які
цікавилися
життям
у
Харкові.
Навіть
коли
карантинні
обмеження
були
скорочені
у
2021 році,
нам
вдалося
запросити
делегацію
з
Німеччини,
хоча
і
в
масках
на
обличчях,
але
ми
проводили
художню
виставку,
тобто
були
дуже
тісні
культурні
зв’язки,
залучалося
багато
людей,
завжди
було
безліч
цікавих
та
різноманітних
заходів.
Щороку відбувався
безкоштовний
концерт
у
Харківському
національному
театрі
опери
та
балету
імені
Лисенка,
куди
запрошувалися
усі
любителі
німецької
музики
та
культури.
Щороку
здійснювався
обмін
школярами,
наші
їздили
в
Нюрнберг,
а
нюрнберзькі
– приїздили
у
Харків,
причому
щороку
теми
та
програми
візитів
були
різні.
Або
це
були
історичні
дослідження,
або
екологічні
заняття,
або
зустрічі
з
науковцями
різних
галузей
тощо.
Нажаль,
через
епідемію,
а
потім
через
початок
війни
ці
програми
ми
були
змушені
відкласти
до
кращих
часів.
Зараз теж
реалізується
багато
спільних
проектів:
знімаються
фільми,
створюються
мультфільми,
проводяться
лекції,
театральні
вистави,
концерти,
записуються
подкасти, продовжується
співпраця
Франконської
студії
телебачення
та
нашої
харківської
студії
«Накипіло».
Чимало
сумісних
проектів
ми
реалізуємо
разом
з
нашим
харківським
хедлайнером
– поетом,
музикантом
та
громадським
діячем
Сергієм
Жаданом.
Ми
пишаємось
тим,
що
цей
відомий
митець
є
другом
Будинку
Нюрнберга,
він
залучений
у
декількох
наших
проектах.
Один
з
них
– музичний
альбом,
у
якому поет
разом
з берлінським композитором
Юрієм
Гуржи будуть
класти
на
музику
та
озвучувати
твори
мандрівного
філософа
Григорія
Сковороди.
Презентацію
цього
альбому
планується
здійснити
в
Харківському
національному
театрі
опери
та
балету
ім.
Лисенка,
а
також
поруч
з
руїнами
знищеного
рашистами
музею
Сковороди
в
селі
Сковородинівка.
Проектів
здійснюється
справді
багато,
про
всі
не
розкажеш.
Але
кожен
з
них
обіцяє
бути
помітним,
яскравим,
важливим
і
для
України,
і
для
Німеччини.
Як
кажуть
в
таких
ситуаціях,
слідкуйте
за
афішами
(посміхається).
Почуття, перевірені
війною
Світлана Сотникова
підкреслює:
–
З
самого
початку
побратимські
стосунки
між
містами
мали
гуманітарну
складову.
Наприклад,
в
місті
Харкові
багато
років
діяла
спеціальна
кухня,
в
якій
за
рахунок
Спілки
Побратимства
«Харків
–
Нюрнберг»
малозабезпечені
люди
могли
щоденно
отримувати
гарячу
їжу.
Також
Спілка
опікувалася
дитячим
будинком,
якому
надавалася
регулярна
допомога.
Було
створено
Центр
дитячої
творчості,
наш
Будинок,
де
завжди
реалізується
багато
різноманітних
проектів.
І
тепер,
коли
почалася
війна,
ми
постійно
займаємось
волонтерським
рухом,
один
з
членів
нашої
організації
завжди
присутній
у
Волонтерському
хабі,
є
військові
підрозділи,
якими
ми
опікуємося,
яким
допомагаємо
на
добровільних
засадах.
Тобто,
наближаємо
Перемогу,
як
тільки
можемо.
Вже
декілька
разів
побратими
надсилали
до
Харкова
гуманітарну
допомогу,
мова
йде
про
величезні
трейлери,
наповнені
технікою,
водою,
продуктами
харчування,
електрогенераторами,
всім
тим,
що
було
найбільш
необхідно
для
міста
в
найскрутніші
часи.
Тобто
наші
побратимські
стосунки
пройшли
випробування
і
часом,
і
війною,
і
показали,
що
дружба
і
любов
сильніші
за
будь-які
обставини.
Адже
за
ці
часи
для
багатьох
харків’ян
Нюрнберг
став
рідним
містом,
а
для
багатьох
нюрнбержців
– Харків.
– А
яку
діяльність
ви
продовжуєте
в
ці
нелегкі
часи?
–
Наш
Будинок
продовжує
мовну
підготовку,
хоча
деякі
викладачі
та
слухачі
вже
не
в
Харкові,
вони
розкидані
по
світах.
Деякі
наші
слухачі
переїхали
до
Німеччини
та
продовжують
мовну
підготовку
там
на
спеціальних
курсах.
Деякі
наші
викладачі
завдяки
посередництву
Спілки
Побратимства
зараз
займаються
викладацькою
роботою
у
Німеччині.
Але
і
у
нас
тут
робота
продовжується,
щоправда,
онлайн,
запрошувати
когось
у
це
приміщення
для
занять
ми
поки
що
не
наважуємося,
адже
обстріли
Харкова
остаточно
не
зупинилися.
Вже під
час
війни
спільно
зі
студією
«Накипіло»
був
створений
медіа
проект
про
людей,
які
потерпали
від
подвійної
дискримінації,
тобто,
наприклад,
для
громадян,
які
втратили
житло,
і
при
цьому
мали
інвалідність,
або
стали
вимушеними
переселенцями,
і
при
цьому
є
самотніми
пенсіонерами,
або
належать
до
якоїсь
нації,
до
якої
в
суспільстві
інколи
спостерігається
упереджене
негативне
ставлення.
Разом
з
театром
маріонеток
були
реалізовані
спектаклі-перфоманси.
Нещодавно здійснено
проект
з
харківським
істориком
Максимом
Розенфельдом,
який
презентував
лекції
«Харків
незламний»
про
історію
архітектури
та
кінематографу
нашого
міста
та
порівняння
її
з
німецькою
культурою
різних
періодів.
Для
серії
подкастів
були
запрошені
історики
з
Нюрнберга
та
Харкова,
які
розповіли
про
історію
наших
міст,
їх
архітектуру,
культуру,
промисловість
та
інші
сфери
життя.
Будинок Нюрнберга
був
ініціатором
проведення
виставки
дитячого
малюнка
для
дітей
з
усієї
України,
і
значна
кількість
цих
малюнків
була доставлена на
фронт
нашим
захисникам.
Окрім
того,
за
фінансової
підтримки
Ґете-Інституту
ми
були
партнерами
у
підготовці
та
проведенні
спектаклів
у
ляльковому
театрі,
культурних
заходів
від
KhakivMediaHub та
на
KharkivMusicFest.
До війни
у
нас
щороку
відбувалися
фестивалі
німецького
кіно,
які
ми
проводили
разом
з
Ґете-Інститутом.
У
2022 році
нам
вдалося
провести
цей
фестиваль,
незважаючи
на
війну!
Щоправда,
відкриття
було
онлайн,
але
бажаючі
мали
змогу
відвідувати
покази
картин
в
кінотеатрі,
ми
розуміли,
що
багато
людей
виїхало,
але
ж
багато
людей
і
залишилося,
і
ми
надали
їм
змогу
долучитися
до
німецької
сучасної
культури,
хоча
б
в
такому
вигляді…
Світлана Сотникова
додає:
– Але
все,
що
зараз
відбувається,
звісно,
має
присмак
війни.
І
фільми,
і
мультфільми,
і
виставки
– все
несе
відбиток
того,
що
відбувається,
осмислення
цих
подій.
Війна, що
постукала
в
двері
та
вікна
Війна в
прямому
сенсі
постукала
в
двері
та
вікна
Будинку
Нюрнберга.
Це
сталося,
як
згадує
пані
Сотникова,
ще
навесні
2022 року:
– В
ті
дні
в
Харкові
було
дуже
гаряче,
і
ми
не
виходили
на
роботу,
бо
це
було
небезпечно.
Харків
тоді
обстрілювали
не
те
що
щоденно
– по
декілька
разів
на
день.
Вночі
одного
з
днів
відбулося
декілька
ракетних
ударів,
був
зруйнований
розташований
неподалік
від
Будинку
Нюрнберга
Економічний
корпус
Харківського
національного
університету
імені
В.Н.
Каразіна,
кілька
ракет
вдарили
по
будівлі
Головного
управління
Національної
поліції
України
в
Харківській
області,
дісталося
і
нашому
будинку.
Вікна
були
вибиті,
двері
заклинило,
навіть
стіни
повело,
отже,
щоб
потрапити
в
середину
деяких
з
наших
приміщень,
ми
були
змушені
кликати
на
допомогу
фахівців,
щоб
відчинили
двері.
Зруйнованою виявилася
і
підвісна
стеля,
і
наше
фойє,
в
кімнатах
попадали
шафи,
повилітали
книжки,
через
виламані
двері
та
вікна
у
кімнати
потрапляв
сніг
– це
був
просто
жах.
Ми
почали
нашвидкуруч
ставити
ті
вікна
та
двері,
щоб
врятувати
бібліотеку
та
обладнання. Спочатку
ми
намагалися
впоратися
своїм
коштом,
потім
нам
в
цьому
допоміг
і
Ґете-Інститут,
але
до
повного
ремонту
нам
ще
дуже
далеко.
На
це
піде
ще
багато
сил
та
часу,
бо
будівля
отримала
значні
пошкодження.
Стелю
потрібно
буде
ремонтувати
повністю…
Але зломити
цим
обстрілом
поступ
дружби
між
українським
та
німецьким
народами
не
вдалося.
Лише
на
один
місяць
(з
лютого
по
березень
2022 року)
зупинили
свою
роботу
тамтешні
мовні
курси.
Вже
у
кінці
березня
навчання
відновилося,
ведеться
воно
і
сьогодні.
А
те,
що
серед
слухачів
і
зараз
є
люди,
які
знаходяться
в
Німеччині
– один
з
доказів
високої
якості
та
ефективності
цього
освітнього
проекту.
Світлана посміхається:
–
Коли
ми
починаємо
урок,
наші
слухачі
знаходяться
по
всій
Європі,
і
не
тільки
в
Європі… Весь
цей
рік
в
нас
вже
розписаний
планами,
в
яких
задіяні
багато-багато
людей.
І
ці
плани
втілюються
у
життя.
Коли ми закінчували минулий навчальний
рік,
в
нас
було
28 груп,
в
цьому
році
їх
менше,
поки
що
12, в
цьому,
звісно,
винна
війна.
Якби
не
війна,
в
нас
навчалося
б
набагато
більше
людей.
Окрім
того,
ми
проводимо
для
викладачів
німецької
мови
курси
підвищення
кваліфікації.
Раз
на
місяць
ми
організовуємо
такі
онлайн-зустрічі,
семінари,
де
вчителі
шкіл,
викладачі
вишів
різних
форм
власності
та
інших
навчальних
закладів
мають
змогу
покращити
свої
знання
сучасної
німецької
мови.
А
наші
викладачі,
в
свою
чергу,
теж
постійно
відвідують
такі
курси
та
семінари,
де
вдосконалюють
свої
професійні
навички,
нам
в
цьому
допомагає
і
Ґете-Інститут,
і
інші
німецькі
освітні
установи.
Тобто,
незважаючи
на
будь-які
обставини,
якість
освіти
у
нас
не
знижується.
Світлана Сотникова
каже,
що
різноманітними
проектами
Будинку
Нюрнберга
завжди
було
охоплено
чимало
людей.
Багато
відомих
мешканців
одного
міста
побували
у
складі
різноманітних
делегацій
в
іншому,
де
обмінювалися
досвідом,
своїми
здобутками,
знайомилися
з
культурою
та
традиціями
своїх
побратимів.
Вона
впевнена,
що
дружба
між
двома
містами
вже
давно
переросла
в
любов,
принаймні
братні
стосунки
двох
міст
виявилися
сильнішими
ніж
найстрашніші
випробування
останніх
часів.
Текст/фото: Олег Перегон
На фото (деякі з архиву Будинка Нюрнберга): Світлана
Сотникова, Будинок Нюрнберга під час війни та сусідні будинки, які постраждали
від вибухів, онлайн-семінар для вчителів України по вдосконаленню викладання
німецької мови, Сергій Жадан, виставка дитячого малюнка в Будинку Нюрнберга у
2022 році, вивантаження гуманітарної допомоги з Нюрнберга колективом Будинку
Нюрнберга, харківські делегації в Нюрнберзі.
Харків
